Нотатки Українського Імперіяліста™

Ну що маленькі бидлобабуїни, сідаємо у вогнища, беремо по кістці мамонта та слухаємо старого сивого бидлобабуїна про справи давно минулих днів, коли мамонти були динозаврами, тундри мангровими лісами, а великі бидлобабуїни спілкувались між собою не користуючись баном та іншим міцголітом.

Саме тоді відбувся історично перший «зашквар» Тані Монтян. Як і все, що відбувається з Танєю, це відбулось відверто нєлєпо: висравшись черговим наїздом на грантоїдів (Таня висирається на них, коли їй не дають грантові гроші) Монтян не розрахувала одного нюансу… грантоїди виклали у мережу чудову фотку з якогось свого двіжу, де Тетяна Миколаївна тихо-мирно спить на лавочці згорнувши своє буремне тіло маленьким, і (як стверджували автори) озонуючим навколишній простір ароматом сечі, калачиком.

«Хто тепер буде з нею спілкуватись?» запитав мене один з українських письменників по асєчці (ICQ, пам’ятаєте таке?) і почав передавати замовлення інших українських письменників на сеанси екзоцизму з показовим вигнанням Тані із коментарів (банити тоді вважалось некомільфо).

Власне кажучи, нові алчущі спілкування з Монтян швидко знайшлись. Знайшлись вони і коли вона «остаточно зашкварилась» з Васєю Цушко. Зашкварилась з виданням свого перекладу через грантожерський фонд «Відродження». Зашкварилась бєзобразною жіночою бійкою (нєльзя етого дєлать, нєльзя!) замість спортивного бою. Оповідками про «бикування без ресурсу» під час майдану. Зараз ось лямурами з «новоросскімі» уркаганами.

Повірте, якщо Тетяна уникне фізичної розправи, то нічим це для неї не скінчиться. Бо Монтян це не адвокат, блоґґер чи «громадський активіст», Монтян це лідер, а за сумісництвом головне божество секти Монтян.

Всі її матюки, та інше домінантне обсцикування лайкою навколишніх, це цирк не для нас. А ті для кого цей цирк, завжди знайдуться.

Інтернет це мільйони йолопів, котрі між собою лаються. І у кожного без виключень йолопа є вороги. І кожен раз, коли Монтян націлює на когось свій «золотий дощ» захоплюючого стилю полеміки, вороги об’єкту Монтянової ненависті отримують шанс поповнити ряди секти Монтян.

Бо ворог мого ворога мій бог.

Так було. Так буде.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Якщо проаналізувати агітаційну продукцію партій і блоків на цих виборах, то можна прийти до висновку, що Блок Порошенка просто створений для того, щоб за нього проголосував оптимістичний говножер. Вся його реклама ніби каже: все налагодиться, все обов’язково налагодиться.

Радикальна партія Ляшка, якщо подивитись на фейсбук – ідеальний вибір для розчарованого лайноїда. Нас зливають, любий друже! При владі олігархи! Ляшко – не гей!

Партія «Народний Фронт» це рішення для понурого копрофага. Ну й що, що вони просрали Крим, але ж який рішучий вираз мордашки у нашого головного інтеліґєнта!

«Громадянська позиція» твій вибір, якщо ти – наївний гівноїд. Гриценко великий вояка. Так, ага. Дзеркало тижня – ну дуже чесна газета. З іншого боку, діти у них красиві.

Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина» для тебе, якщо ти – невиправний лайножер. Скільки разів ти вже голосував за неї? Зроби ще раз, ложечку за тата, ложечку за маму.

Партія «Самопоміч» – чудовий вибір для гівноїда ініціативного.
Партія 5.10 – лайноїда МММщика.
Свобода – тупого гівножера.
Правий сектор – гівножера принципового.
Ліберальна партія… ну ти і лайноїд!
Блок лівих сил – не дихай в мою сторону!
Опозиційний блок – хто наклав цю купу?
Сильна Україна – для сильних говножерів.

За кого ж голосувати на виборах? Голосувати на виборах треба за ту партію, членом якої ви є. Вже при спробі вступити в партію ви швидко дізнаєтесь, що жодній українській партії ви нахуй не потрібні. А нав’язуватись патії якій ти не треба зі своїм бюлетенем – ця явне гівножерство.

А гівножерство – не наш вибір.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

У чудовій науково-фантастичній стрічці Oblivion, яка побачила світ у 2013 році, є прекрасний момент. Оператор командного містка (яка є насправді космічного масштабу мислячою машиною-паразитом) регулярно питає у своїх підлеглих «Ви досі ефективна команда?». В момент коли команда припиняє бути ефективною, в її сторону вилітають дрони та фізично знищують її.

Східноєвропейська (українська та російська) олігархія також є паразитом, але соки вона висмоктує не з планет, а з підприємств.

Саме тому, для прикладу, українських олігархів дуже смішать різні топ-100 найзаможніших (як створені для розводу на бабки лохів з тридцятого по соте місце). Українські олігархи не відчувають себе власниками цих фабрик, газет та пароходів. Всі ці Коломойські, Єфрємови та Ахмєтова контролюють їх роботу і вважають своєю виключно виручку, яку їм вдається вилучити не сильного пошкодив підприємство.

Звичайно, у цих людей є і власні бізнеси. Банки, мережні заправок, будівельні майданчики, торговельні-розважальні центри та кондитерські імперії. Це своє. Це побудовано з нуля.

А ось ГОКи, ТЕЦи, Припортові заводи та коксові батареї це сало, що переходить з рук в руки по колу, і має липнути до рук рівно настільки, наскільки кусень сала має лишатись куснем сала.

Звідси і мем рівня «ефективної команди» – «ефективний власник». Ефективний власник/менеджер це людина, яка контролюючи сало здатна охороняти цілісність шматка не дивлячись на жирність долонь. Поки власник ефективний, його прізвище з’являється в топ-300 безкоштовно і йому малюють мільярдні капітали, як тільки ефективний власник припиняє бути таким у колективній свідомості олігархату, в його сторону вилітають дрони з дублікатами печаток, рішеннями печерського районного суду та протоколами зборів міноритарних акціонерів.

Так ось до чого це я… Сергій Лещенко, коли Коломойський пропонує щось зробити з Укртелекомом це не месідж для нас «грабуй награбоване», це месідж для Ахмєтова. І звучить він так:

- Рінат, мені здається тобі час вирости з коротеньких штанців общака Алекса Грека та взяти відповідальність на себе. Бо мені починає здаватись що ти не ефективний власник.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

В зв’язку з нещодавніми подіями, у мережі відновилась суперечка навколо цього скану:

Окрім заперечень самої Тетяни Чорновіл [link], нещодавно свої зауваги опублікував дехто Ігор Балабан [link]. Якщо коротко, то аргументи Чорновол та Балабан &Co зводяться до наступного:

1. У 1996-му році Тетяна Проживала в Києві, а не в Київській області. Оскільки Тетяна киянка, то лікуватись вона мала у міській Лікарні ім. Павлова на Фрунзе.
2. Папір на довідці ненормально жовтий і у 2001-му році вже не користувались друкарськими машинками.
3. Лікарня знаходиться у Глевасі і не може відноситись до Києва, «двійка по географії». Номер лікарні не №3, а №1 і вона не МКПНЛ, а ОПНМО.
4. Вказаний на наборному штампу ІНН не видається юрособам, кількість цифр не співпадає, тощо.
5. Шарій – говножер, окрім цього скану існує ще один.

Почну з кінця.

5. Шарій.

Шарій дійсно говножер. Що дуже характерно, говножер Шарій потім вибачився (що підозріло), послався на джерела з МВС та приховав запис. При цьому дуже підозрілою є поява в мережі іншого «скана», який є творчою обробкою в фотошопі першого, з додаванням очевидно абсурдних реквізитів. Питання, кому треба виготовляти очевидно підробний скан, з елементів вже опублікованого скану? Відповідь дуже проста, це стандартна технологія засмічення ефіру, коли виготовляється зовні подібна містифікація, щоб: а. по-перше, викликати відчуття відрази до оригінального документу; б. по-друге, зробити саму підробку мішенню критики за принципом ignoratio elenchi.

Сам факт появи підробки є ознакою того, що перший документ мав місце існувати. І це викликає певні питання.

4. ІНН.

Слід помітити: номер не є містифікацією. Він не є ЄДРПОУ (система запрацювала якраз у 2001-му році), він не має відношення до ПДВ. Ми не знаємо, чи є цей номер посвідчення чи диплома лікаря. Цей номер не є Індивідуальним Податковим Номером особи, оскільки цей реквізит скорочено записується як «ІПН», а не «ІНН». Більш того, ІПН юрособи – 12 знаків, фізособи – 10 знаків.

У 2000-му році заклади у Глевасі проходили акредитацію на роботу з психіатричними ворорими та наркотично залежними. Це може бути номер акредитації. В кінці-кінців, це може бути звичайна система внутрішньої нумерації документів.

3. Номер лікарні.

Офіційна назва вказаного закладу у Глевасі: «КИЇВСЬКА МІСЬКА ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНА ЛІКАРНЯ № 3 (КМПНЛ № 3)». Код ЄДРПОУ цієї організації: 02125838. Розташована вона «08631, Київська обл., Васильківський район, селище міського типу Глеваха, ВУЛИЦЯ ПАВЛОВА, будинок 7″, засновником є «КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ Код ЄДРПОУ засновника: 00022527″.

Це офіційна інформація. Я знаю, що декому хотілося б, щоб у розміщенні деяких органів була якась логіка, всі вони були за різними адресами, а абревіатури не збивали з пантелику. Але це не так. Київська міська психоневрологічна лікарня №3 знаходиться у СМТ Глеваха і це факт.

2. Папір жовтий, друкарські машинки.

Якщо не рахувати штучно зістареної містифікації, то папір на скані – звичайний некрейдований пісчий папір [link]. Випускали такий в неймовірній кількості у СРСР і я точно пам’ятаю, як на цих запасах друкував на матричному принтері реферат у 2003-му році. Можу навіть сказати чому від вітчизняного паперу відмовились на користь білого імпортного: під час друку на нових принтерах на ньому чорнила розтікались.

Стосовно друкарських машинок, то можу розповісти історію: один мій знайомий, на новий 2000-й рік потрапив в лапи патрулю ППС з пяткою драпу. Намагаючись вислизнути з чіпких пазурів рідної міліції, маленький укуриш не вигадав нічого кращого, ніж заканючити «ну в ж чули про ПРОБЛЕМУ 2000, відпустіть до дому, у мене комп влючений лишився, він зіпсується».

«Так ти КОМП’ЮТЄРЩІК!» радісно запитали менти і відправили укуриша «чініть в райотдєл». Лагодив він комп секретарки голови цієї установи. Це був єдиний комп’ютер у будівлі. Всі інші друкували на друкарських машинках.

1. Прописка Чорновол.

Мабуть не секрет, що наша медицина прив’язана до місця проживання хворого. Місце проживання та зареєстроване місце проживання – різні речі. Кожен некиянин, який має дитину з якою живе в Києві, знає що для того, щоб отримати лікування в муніциальних закладах охорони здоров’я, слід написати заяву, в якій буде вказано фактичне місце проживання. Тетяна Чорновол сама визнає, що тоді була неповнолітньою.

Але це не все. Найцікавіше в Київський міській психоневрологічній лікарні № 3, це те, що ця лікарня є відділенням з посиленим наглядом для застосування за рішенням суду до психічно хворих примусових заходів медичного характеру.

Це значить, що Тетяна могла потрапити туди не тільки з волі батьків, але й примусово за рішенням суду, чи (зважаючи на те, що у 1996-му діяло ще радянське законодавство) розчерком пера слідчого чи прокурора.

Скажу більше, витребування довідки про осудність, є стандартною процедурою для слідчого, що вів кримінальну справу Чорновол у 2001-му році.

Висновок: Я не знаю, чи є Тетяна Чорновол психічно хворою. Я не знаю, чи є ця довідка підробкою, і у випадку того, якщо вона є такою, чи виготовили її у 2001-му році, чи у 2012-му. Я не знаю, робив це сам слідчий, чи може папір йому потрапив з рук самої Тетяни чи її родичів для закриття кримінальної справи.

Але я знаю дуже просту штуку: щоб перевірити цей скан я підняв чимало джерел. Як номер лікарні, так її назва виявились адекватними. Спеціалізація, зважаючи на постійні конфлікти Чорновол, теж близька до сфери її життєвих інтересів.

Я не знаю як роблять підробки, але так їх не роблять. З іншого боку, саме так брешуть, коли випливають [link] неприємні деталі біографії.

ЩЕ:

Психіатрична лікарня на Фрунзе, є важливою частиною київського міського фольклору. Її назва, адреса і навіть пофарбований зеленою фарбою бюст П. Павлова – постійний антураж різноманітних жартів та анекдотів. На цьому фоні дуже дивно, що киянка Т. Чорновол зробила вигляд, що не знає де ця лікарня знаходиться. Це виглядає так, немов москвич якого підозрюють в кишеньковій крадіжці на Червоній Площі, зробив вигляд, що не знає де знаходиться Кремль…

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Мабуть єдина людина з тих, що приймали тоді рішення і коментарі якої щодо тих подій я не читав – Віктор Володимирович Медведчуг. Хоча я звісно не зустрічав людей, які за очі його так звали.

Щодо цієї персони, всі хто з ним були знайомі використовували евфемізми. Сам Медведчуг мріяв би в їх ролі чути «сірий кардинал», «Він Ім’я Якого Ми Не Говоримо», чи навіть «той самий, великий і страшний», але в реальності більшість з ким я спілкувався, звали його «цей уйобок».

Цей уйобок налажав, цей уйобок вкрав, цей уйобок… де цей уйобок взагалі взяв цих уйобків?

Єдине в чому однозначно ніхто не звинувачував «цього уйобка», так в події яка мене цікавила і яка власне дала старт моєму особистому, дрібному інтересу до політики: який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві під час фінальної акції «Україна без Кучми»?

СБУ, ФСБ, ГРУ, ГУР навіть саму опозицію, безліч людей називало безліч варіантів хто міг вигадати цей дебільний креатив, але навіть ці люди апріорно не вірили що так міг налажати «цей уйобок».

Вчора я згадав про цього уйобка.

Дванадцять років тому, я сидів на пагорбі біля філармонії, роздавав «Парламент», який тоді курив, журналістам й намагався з’ясувати, який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві напередодні основного опозиційного мітингу протесту.

Внизу протестувала різнобарвна публіка. Пенсіонери з першотравневими транспарантами. Члени якихось мутних профспілок. Ранні да спілі хіпстери з футболками Че Гевари.

На сцені стояли Лідери Опозиції: Олександр Мороз, Петро Симоненко та Юлія Тимошенко.

Зі сцени звинувачували у зраді… ви будете сміятись… Віктора Ющенко. Півтора наступних десятиліття його також будуть звинувачувати у зраді і я вже не згадаю, хто: Симоненко, Тимошенко чи Мороз більше обурювались якійсь його заяві в стилі «це дешевий фашизм».

Я сидів на пагорбі, чув як внизу розпинається ще брюнетка Юлія Тимошенко щодо зради Віктора Ющенко і пригощав вже третім «Парламентом» чувака, який божився що є позаштатником чито «БіБіСі», чито «СіЕнЕн», ви взагалі якогось «Рейтерса». «Істинно кажу тобі малий, навіть Цей Кончений Уйобок не міг до такого додуматись, щоб напередодні головного опозиційного мітингу відключити говноящик і повести всіх київських люмпенів сюди з цікавості».

За три роки я мав шанс особисто спитати Цього Конченого Уйобка, чи він так облажався, але погидував знайомитись з ним і тиснути цю руку.

Власне кажучи, цю історію я забув до вчора.

До вчора, я був просякнутий такою ж чистопородною зневагою до #євромайдан, як і колись до «України без Кучми».

Я не знаю де зараз знаходиться Олександр Мороз. Мабуть трясеться в якийсь дірі, щоб його не прибрали зачищаючи підногодну з трупом Гонгадзе. Петя Симоненко бореться з владою, жеручи жменями віагру, щоб єбати дородну жирну свинюку, яку він собі знайшов у дружини. Юлія Тимошенко, як і тоді, звинувачує Віктора Ющенко у зраді. Віктор Медведчуг, як ошпарений бігає між Києвом та Москвою і ходять чутки, що «Цей Уйобок знову може стати голою адміністрації перзидента замість Льовочкіна».

Але як і дванадцять років тому, я мучусь приблизно тим самим питанням: який уйобок дав команду гнати той сраний євромайдан?

Цей мітинг визначально був огидний. І на це є три причини:

1. Більшість його учасників, не знала за що вона вийшла. Судячи зі всього, цю угоду прочитав я, Віктор Янукович та ще пара-трійка десятків блогірів з безсонням. Всі інші, як і з ліцензійною угодою Windows, вважали що читання нижче їх гідності. Навіть 70 000 тисяч ідіотів [link], які почали оформлювати свої підписи в персональному порядку не помітили, що посилання на сайті веде на угоду без додатків.

2. Сама ідея мітингу є провансальською. Зі всієї багатоманітності тем, за які можна було дати копняка владі, малороси обрали небажання Злочинного Режиму задешево втрачати суверенітет щодо зовнішніх акторів (наголос на останній склад). Під час інтернет-голосування щодо долі України, лише 3% обрали суверенітет України [link]. No Comments.

3. Ну і нарешті головне – колективні доноси. Один з головних висновків які я виніс з історії гетьманської доби [link] – зневагу до доносів зовнішнім силам. Весь євромайдан, не дивлячись на все антимосковське лушпиння, звівся до картини Ільї Репіна «Малороси пишуть чєлобітну Вашингтонському чорножопому царю на злого гетьмана Януковоча» [link].

Я загубив безліч друзів під час «УБК», коли сказав щось подібне і скажу це зараз: євромайдан це огидно.

Огидно за формою. Огидно за суттю. Огидно за виконанням. Починаючи від акту протесту щодо бюрократичного папірця і закінчуючи брехнею про «150 000 на Майдані», щодо Європейської Площі на якій на значно масовішій УБК вмістилось максимум 25 000.

Євромайдан це огидно, але його не можна було розганяти. Причин цьому безліч, але головна – його мав чекати той самий ганебний фінал що і «Україну Без Кучми».

Євромайдан розігнали і мені (як і щодо УБК) огидно захищати його учасників, але я маю лише одне питання: який уйобок це вигадав?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Одна з найвідоміших містифікацій ХХ-го століння, «Книга Брехонь» (The Book of Lies) містика і сатаніста Алістера Кроулі, починається з чесного попередження, що все що в ній написано, включно з назвою, мнимо помилковою назвою, ідеєю книги, ім’ям автора, псевдонімом автора та й власне особистістю автора є від початку і до кінця фальсифікацією.

Нова стрічка Джоша Фокса «Небо є рожевим», яку Максим Голосной помилково перевів як «Рожеве небо» [link], такого попередження на своєму початку не містить, хоча навіть сама назва ролика є самоочевидною брехнею другого порядку, коли певне твердження видається за помилкове, хоча воно саме по собі може бути істинним, а твердження якому воно протиставляється не є правдою завжди і всюди.

Істина десь поряд. Поряд з зеленими чоловічками. Про зелених чоловічків буде і далі.

Небо буває рожевим. В горах воно буває синім. На світанку воно буває персиковим, а ввечері воно може стати помаранчевим. Небо буває сірим взимку. Іноді, у хмарну безмісячну ніч, небо буде для вас чорним. Ну і нарешті, на планеті Марс небо може бути навіть червоного кольору [link].

Небо буває блакитним і це самоочевидний факт, але коли хтось стверджує що «небо є блакитним» і пересмикуючи факти намагається нав’язати нам якісь висновки на підставі цього, то розумній людині слід як мінімум напружитись.

Напружився і я. Перше з чого починається стрічка – з опису процесу руйнування бетонної оболонки свердловини у виконанні відомого антифрекінґ активіста Anthony R Ingraffea [link]. Свердловини іноді руйнуються, небо іноді буває рожевим, але руйнування оболонки свердловини ніяк не пов’язано з самою технологією гідравлічного розриву пластів, проти якого направлений гнів автора. Вузькуватий у вас фронт боротьби пан Фокс.

З подібного пересмикування далі складається весь фільм, який є своєрідною спробою Джоша Фокса виправдатись за минуле своє творіння Gasland, антифрекінґ стрічку, в якій він примудрився видати біогенний метан за результат того самого фрекінґу.

Метан викликає склероз, якби каже нам папірець повішений дідусем на власній кухні.

«Хто повірить у цю фігню?» технічно відповідає Джош закриваючи цим супер-науковим аргументом всі дискусії. І переходить до головного.

ЗМОВИ.

Так в принципі, антифракінґ рух це один з представників широкої сім’ї теорії змов. Гідророзрив небезпечний. Корпорації приховують. Англійка гадить.

На підтвердження свої теорії автор послідовно згадує антинаукову аферу з «Глобальним потеплінням» (яке вже виявилось похолоданням) та декілька хвилин харизматично гигикає по скайпу з прихильницею іншої теорії змови – тютюнової.

Бівіс та Батхед люблять науку. Хто повірить в іншу фігню. Хррр. Хррр.

Пікантності ситуації додає й те, що власне кажучи тютюнові компанії були праві – паління щодо раку легенів фактор того ж рівня ризику, що і промислові забруднення повітря [link]. Більш того, активність антитютюнового лобі мала наслідком замовчування ролі вірусу Епштейна-Барр [link] у розвитку раку носоглотки. Взагалі, фанатичне невизнання антитютюновим рухом вірусної теорії розвитку раку, коштувало чи не менше людських життів, ніж саме куріння.

Привіт, я не зірка смерті, а вірус Епштейна-Барр. Невиліковний. Смертельний. Епідемічний. Викликаю рак. За мене на вулиці не штрафують. Правда, я няшка?

Ну а далі починаються документи. Так в одному з них мовиться про природній газ, що потрапив у воду зі свердловини чи то 1911 року народження, чи то середини двадцятих років двадцятого ж століття. Джош працьовито виділяє рядки тексту, але таємничий дислексичний напад піднімає його руку з маркером саме над цим реченням.

Перший фрекінґ здійснила компанія Halliburton у 1947 році. Хоча у росіян як завжди є своя версія з блекджеком і шльондрами мінетом і Іваном Грозним.

Потім Джош цитує нам інший документ, показавши його поміж іншим. Цікавим в ньому є те, що містяться в ньому не страшні жахалки про які нам оповідає Джош, а описується «можливість ризику» «ефектів впливу на здоров’я», а також несприятливих психологічних і соціальних наслідків.

Наступна ступінь наукової непевності – «ймовірність можливості ризику». Нижче в градації починається «повна мурня» та «хтось, викличте санітарів!».

Мені не відомо, є наступний кадр наслідком можливості ризику несприятливих психологічних наслідків, чи може це прояв вже згаданої дислексії, але в процесі підкреслювання наступного документу, рука Джоша починає рухатись як кінцівка ляльки-черевомовця, якою керує араб-лівша і абсолютно випадково ми не можемо прочитати цей чудовий документ навіть частково.

Сатана завжди ніяковів, читаючи листи Санті від дітей хворих на дислексію.

Ну і закінчується кіно бадьорими кадрами з вітрячками. Продовжуючи думку ведучого Топ Гір Джеремі Кларсона щодо свинцевих акумуляторів, за лаштунками лишились кислотні дощики, плавильні печі, прокатні стани та інші принади виробництв звідки береться мідь в обмотках цих динамо-машин з пропелером.

Карабаш [link] це смачно. Дуже смачно. Набагато безпечніше фракінґу.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

1. Слайд №1

2. Слайд №2

3. Слайд №3

4. Слайд №4

5. Слайд №5

6. Слайд №6

7. Слайд №7

Корисні факти про борщ (це має знати кожен!):

• БОРЩ МІСТИТЬ ХОЛЕСТЕРИН ТА КАНЦЕРОГЕНИ
• ЩОРОКУ КЛІНІКА «ФЕОФАНІЯ» РЯТУЄ ЖИТТЯ 121 ПЕНСІОНЕРА, АКЦИЗ НА БОРЩІ ЦЕ НОВИЙ КОРПУС КЛІНІКИ «ФЕОФАНІЯ»
• КУСТАРНИЙ БОРЩ ВБИВАЄ
• ГРОШІ ОТРИМАНІ ВІД АКЦИЗУ НА БОРЩ, ДОЗВОЛЯТЬ «ФЕОФАНІЇ» РЯТУВАТИ НА 20% БІЛЬШЕ ПЕНСІОНЕРІВ
• БОРЩ ЦЕ ТОКСИН
• АКЦИЗНА МАРКА НА ТАРІЛЦІ З БОРЩЕМ ЗАХИСТИТЬ ВІД ПІДРОБКИ БОРЩА
• ОВОЧІ З ЯКИЙ ВИРОБЛЯЮТЬ БОРЩІ МОЖУТЬ МІСТИТИ НІТРАТИ
• АКЦИЗ НА БОРЩ ЦЕ УДАР ПО ПІДПІЛЬНИМ ЦЕХАМ З ВИРОБНИЦТВА БОРЩУ
• НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ БОРЩУ ПРИЗВОДИТЬ ДО ОЖИРІННЯ
• 20% УКРАЇНЦІВ ЩО ВЖИВАЛИ БОРЩ ВЖИВАЛИ ТАКОЖ ГОРІЛКУ І ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ
• БОРЩ НЕ РЯТУЄ ВІД СНІДу
• ГРОШІ ВІД ЛІЦЕНЗІЙ НА ВИРОБНИЦТВО БОРЩІВ МОЖНА СПРЯМУВАТИ НА ПОРЯТУНОК PTHIRUS PUBIS
• ДЕЯКІ БАТЬКИ ГОДУЮТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ БОРЩЕМ
• 70% УКРАЇНЦІВ ХОЧ РАЗ ЗА ОСТАННІЙ РІК ВЖИВАЛИ БОРЩ
• БОРЩ – ВОРОГ НАЦІЇ
• НАШ ДЕВІЗ – «КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДІЛКАМ ЩО КРИШУЮТЬ ЦЕХИ З ВИРОБНИЦТВА БОРЩУ»
• ВІДПОВІДНО ДО АКТУ ПРО БЕЗПЕЧНІСТЬ ПРОДУКТІВ В КРАЇНАХ США ТА ЄС ВЖЕ ЗАБОРОНЕНО ТОРГУВАТИ ДОМАШНІМ БОРЩЕМ
• ЗА ДАНИМИ ООН УКРАЇНА НА 2-МУ МІСЦІ В СВІТІ ЗА БОРЩЕГОЛІЗМОМ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ
• ОЛЕГ СОСКІН ВИМАГАЄ ЗУПИНИТИ БОРЩЕВИЙ ГЕНОЦИД НАЦІЇ
• КОЖЕН ТРЕТІЙ БОРЩ ВИРОБЛЕНИЙ В СВІТІ З’ЇСТЬ УКРАЇНЕЦЬ

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Ну що блоґґери bf_109e [link], henyk [link], kampfflieger [link], otec_fyodor_mp [link], qermit [link], stoli76 [link], ziankovich [link] зізнаємося, з якою гнидою стався гострий напад міцголіту?

ЩЕ:
Найсмішніше, що я там навіть срачів не влаштовував і коментував щось раз у сезон. Тим не менш, якась криса два рази реджектанула мої репости, а потім тихцем забанилась.

Зверху власне юзвєрь, якого аж харило від Почуття Власної Важливості від модерування клона старої Фофудьї. Він тут і основний підозрюваний [link].
ЩЕЕ:

Таки він. От же вша лобкова, усвідомивши що над ним тонко поглумились, вафльониш не просто забанився у своєму блювотнічку, але й пробанив мене у як мінімум одній камуні, яку модерував. Давно я такої мерзоти не зустрічав. Анімешник, хулє.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Олег вошел следом. Внутри вагончика было тесно. Пахло краской и калом. Уличный фонарь через окошко освещал стол, стулья, ящики, банки с краской и тряпье.

— Ну вот, — пробормотал старик и вдруг, отбросив палку и авоську, опустился перед Олегом на колено, неловко оттопырив протез. Его руки схватили руки Олега. — Олег! Милый, послушай меня… я старый несчастный человек, инвалид войны и труда… милый… у меня радостей-то хлеб да маргарин… Олег, миленький мой мальчик, прошу тебя, позволь мне пососать у тебя, милый, позволь, Христа ради!

Олег попятился к двери, но старик цепко держал его руки:

— Миленький, миленький, тебе так хорошо будет, так нежно… ты сразу поймешь… и научишься, и с девочками тогда сразу легче будет, позволь, милый, немного, я тебе сразу… и вот я тебе десятку дам, вот, десятку!

Старик сунул руку в карман и вытащил ком бумажных денег:

— Вот, вот, десять… двадцать, четвертной, милый! Христа ради!

— Ну что… — Олег вырвал руку и выскочил за дверь, сбив со стола банку с окурками.

Потеряв равновесие, старик упал на пол и некоторое время лежал, всхлипывая и бормоча.

Владимир Сорокин, СЕРДЦА ЧЕТЫРЕХ

Уявимо собі на секунду, що в Україні легалізували «гомосексуальні шлюби». Точніше не легалізували, а скасували державну реєстрацію співжиття чоловіка і жінки й позбавили останню привілеї вимагати частку у майні його домогосподарства.

Це значить: живіть разом, єбіться, беріть кредити, народжуйте дітей, купуйте на ім’я один одного нерухомість й автомобілі, ведіть спільне господарство, але державу не коцають ваші відносини.

Не підлягають судовому захисту.

Хочете чогось іншого? Реєструйте юрособу. Наприклад, Товариство з Додатковою Відповідальністю «Сім’я Пупкіних». Або Командитне Товариство «Свінґ-група фанатів BDSM». Або Приватне Підприємство «Мормонська сім’я Смітта».

Зрозуміло, що як і зараз, ніщо не заважатиме парі педерастів вести «спільне господарство» та ділити майно спільного підприємства у випадку «розлучення».

Виникає питання, чи зупинить це «боротьбу за права»? Думаю, що ні.

Педераст, це бомба з годинниковим механізмом. Кожен педераст хоче мати молоденького коханця, не хоче трахати волохатого зморщеного старого педика і при цьому щосекунди старіє. Кожен день, кожен тиждень, місяць і рік ареал потенційних партнерів педераста скорочується.

І в цьому педераст стає несподівано схожий на мораліста-педоборця. Педоборець це борець з педофілією. Педоборець, це як правило жіночка за сорок, що немає статевого партнера і бажає обмежити коло потенційних статевих партнерів чоловіків свого віку жінками віку не молодшого за неї.

В ідеалі, після скасування державного регулювання у сфері сімейних відносин, ці рухи мають або злитись, або зійтись у непримиренні боротьбі.

З одного боку, збоченцям цікаво максимально розширити ареал свого збочення забороною на гетеросексуальні відносини до певного віку (14, 16, 18, 21… а потім і до 40), з іншого боку, дамочкам дуже захочеться повернути владу над власними статевозрілими дочками, які прогнозовано почнуть тікати з дому у 12 років.

І ось тут почнеться найцікавіше. «Ліга боротьби з гетеросексуальним сексом із жінками до 40″. «Комітет боротьби з нав’язуванням сексуальних шаблонів у сім’ях», «Інститут вивчення різниці між хлопчиками і дівчатками в контексті віку згоди».

Найперспективніший в цьому плані буде “Комітет захисту дочок лесбіянок”.

Тут тобі і педоборство, і вдала матері над дитиною, і захист збочення.

Дивовижним переплетенням лицемірства, ханжества та хіті буде сей рух.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: