none_smilodon | Recent Entries

21.05.2024 промайне п'ять років з інавгурації особи, яка зараз вважає себе президентом України, а саме Зеленського Володимира Олександровича 1978 р.н., безпартійного, до обрання на посаду - художнього керівника естрадно-розважальної трупи "Квадртал 95".

Якщо ви уважно прочитали початок минулого абзацу і трохи знайомі з (як і всі конституції) нікчемним та ще й багаторазового зґвалтованим папірцем під назвою "Конституція України", то вже здогадались про що буде далі: про необхідність добровільного повернення художнього керівника трупи "Квартал" назад на ниву Карабаства-Барабаства - у відставку з посади президента України та верхового головнокомандувача збройних сил України.

На це є декілька аргументів.

1. Календарний строк мандату отриманого Володимиром вичерпано. Як формально, так і морально. Народ України якщо і обирав пана Зеленського, то на фоні втоми від іншої, не менш сумнівної особистості. Голосування його прибічників було протестним, сам факт обрання Зеленського задумувався витонченим ляпасом політичному класу держави від її народу. Ніхто бачив серйозно в Зеленському політика, тим більше національного лідера під час війни. Тим не менш у вищих сил, які схоже також мають почуття гумору (і жартують значно смішніше за художнього керівника "Кварталу") були на майбутнє інші плани. Зеленському судилось стати формальним керманичем спротиву українського народу проти російської навали і це завдання, обраний вже більше п'яти років назад громадянин Зеленський ганебно провалив.

2. Для початку, будучи слабкою особистістю і опортуністом, Володимир Олександрович втягнув Україну в ковідну аферу [link]. Масове порушення прав людини, зупинка економіки, "лохдауни" та інші явно неадекватні кроки в боротьбі з хоч і нетиповою, але лише гострою респіраторною вірусною хворобою підірвали українську економіку, розкололи суспільство, створили у незгодної половини атмосферу завзятого спротиву неадекватним лже-антиепідемічним діям уряду, призвели до масового порушення прав громадян, що породило спокусу для російського диктатора-автократа Володимира Путіна здійснити окупацію України та повторити подібні до "ковідних" політики (комендантські години, придушення свободи слова під виглядом боротьби з fake news, боротьба з інакодумством, обмеження свободи пересування), але вже багнетами окупаційного корпусу.

3. Закономірно втративши популярність, Зеленський як особа самозакохана та марнославна (що нормально для актора) вхопився за вислизаючу владу опершись на іноземні недержавні некомерційні організації - інструменти неоколоніального гноблення країн що розвиваються, створені нечистими на руку міжнародними бюрократами, з метою придушення розвитку та пограбунку країн т.з. "третього світу". В Україні (УРСР), яка станом на 2020-2021 рік була "пост-радянською", екс-соціалістичною екс-"державою народної демократії" [link], діяльність цих груп помножилась на пост-геноцидну та корупційну складову перехідної форми правління, витворивши не бачену ніде в світі систему "корумпованого компрадорства": жорсткий сплавлений кримінальними та трайбалістичними зв'язками прошарок недоброчесних політиків, корумпованих чиновників (в т.ч. "правоохоронної системи") та задіяних в розкраданні міжнародної допомоги т.з. "громадських діячів", що віддалено схожа виключно на Афганський режим Ганні, безпосереднього перед його крахом під ударами місцевого руху інсургентів "Талібан" [link].

4. Ставши (мимоволі, чи свідомо) лідером злочинної з криміналістичної точки зору спільноти українських хабарників та грантожерів і без цього звичний до лицедійства вождь поринув у нескінченну брехню. Художній керівник трупи та його формальні підлеглі (а реально посіпаки) брехали про епідемію в Україні, брехали про відсутність ризиків примусової вакцинації, брехали про реальну небезпеку коронавірусної ГРВІ. Логічним продовженням цієї брехні стала спроба використання очевидних російських військових приготувань [link] для продовження кампанії залякування українського народу, що припинив реагувати на абсурдні та недолугі псевдомедичні побрехеньки вождя щодо "вбивчої нежиті".

5. Будучи за своєю суттю фіглярем та безвідповідальною богемою, переляканий перспективою розплати за "антиковідні" звитяги, тоді ще президент Зеленський вхопився за російські явно агресивні наміри як за засіб відволікання уваги від минулого ганебного провалу. При цьому реальні дії з підготовки до вторгнення (підготовка рубежів оборони, роздача готовим до спротиву чоловікам зброї, навчання місцевих ополчень та партизан, евакуація жінок та дітей з зони майбутніх бойових дій) проведені не були, а очевидні підготовчі кроки Росії були використані вождем лише як привід, для втримування в артистичних пальчиках художнього керівника трупи вислизаючої влади.

6. Зарозумілий і пихатий, обраний в 2019 році громадянин Зеленський не зміг адекватно оцінити реальність загрози російської навали, не слухаючи ані попереджень союзників, ані порад власних військових радників, ані погроз самої Росії яка неприховано і прямо оголошувала про геноцидальні наміри щодо українського народу у своїх державних органах пропаганди (ЗМІ) [link]. Тому зіштовхнувшись з суворою реальністю війни художній керівник трупи "Квартал" в перші години нападу впав в ступор і тільки через власний жах та нормальне для актора боягузство не встиг втекти з Києва й тому почав ховаючись у підвалі під власним офісом знімати панічні відеоролики, із істеричними закликами до звичайних мирних українців атакувати сили вторгнення без зброї, без розумного плану, небезпечним в першу чергу для себе і навколишніх способом.

Ти не менш, сміливий та шляхетний український народ, на фоні бункерної метушні вождя, панічної втечі політиків, чиновників й правоохоронців, громадянських діячів з сім'ями за кордон, зміг таки силами спонтанно самоорганізованих загонів "Територіальної Оборони" налагодити спротив, дати відсіч, розгромити та змусити до втечі окупаційний корпус росіян в Київський, Чернігівські, Сумській та Харківських областях.

7. Безсоромний та хвалькуватий (що також нормально для актора), бункерний герой привласнив собі заслугу героїчного спротиву українців агресії, приписавши несамовитою саморекламою собі славу незліченних шляхетних лицарських вчинків та прикладів самопожертви рядових українців.

Наразі, ця жалюгідна та дрібна особистість продовжує бути формальним лідером українського спротиву під час війни, на що ніколи не отримувала і не могла отримати виборчий мандат від українського народу. Критично послабивши Україну напередодні війни, проваливши підготовку до оборони, привласнивши заслуги рядових українців у відбитті агресії, ця нікчемна та суєтна особа уфантазувала себе величним полководцем та визначним генієм військового мистецтва, заходившись кермувати обмеженим ліцедійським розумом і без того сумнівної компетентності пострадянськими українськими генералами. Втративши в злочинно самовпевнених й недбало спланованих контрнаступальних діях кістяк українських-воїнів добровольців, боягузливий та чванливий вождь перетворив війну в сотнях кілометрів від рідної домівки з лицарського ремесла та шляхетної звитяги, у рабський обов'язок, зґаньбивший українську зброю огидною кампанію принизливого людоловства на вулицях міст та сел України [link]. Зажерливий і ненаситний до дешевої слави, нарцис-недоросток швидко навернув у джерело корупційної ренти комплектування народної на початок війни армії, командні посади в якій почав використовувати як засіб винагородження політичної лояльності серед свої дружків-посіпак - корумпованих же українських політиків, дискредитованих бюрократів, задіяних в розкраданнях допомоги союзників громадських діячів.

Безсовісний та патологічно аморальний, огидний ошуканець не погребував навіть здирництвом викупу з калік, які не маючи грошей на відкуп в великій кількості почали надходити у війська, перетворивши українське військо на міжнародне посміховисько, що широко обговорюється в міжнародній пресі та надихає ворога на продовження війни.

Критично знизивши в результаті власних дій боєздатність української армії, викликаючи своїм безконечним жебранням огиду у союзників, зґаньбившись до спроб витребування українців що живуть за кордоном як біглих кріпаків, брехливий та боягузливий вождь дотягнув нарешті в кріслі до сьогодні. Останнього дня свого і без того сумнівно легітимного з 24.02.2022 правління.

Що підводить нас до питання де закінчуються корупція, пиха, самозакоханість, чванство та жадоба, та починається зрада, за яку може бути застосовано найжорсткіше покарання за законами воєнного часу? На мою думку, ця межова лінія проходить календарем. 22 травня 2024 року за п'ять років після складення присяги президента України закінчується строк формальних повноважень Зеленського Володимира Олександровича. Ні його морально-психологічні якості, ні відсутність лідерського мандату, ні життєвий чи професійний досвід не дозволяють йому керувати Україною під час війни. Зеленський має піти з посади звільнивши крісло президента від свого роздутого підземною качалкою тулуба.

Коли будуть нові вибори і хто має очолювати (і чи взагалі має) Україну до них - не його (і не мого) розуму справа. Вова, час повертатись до трупи й гастролювати з нею по театрам та циркам. Не знаю як з президентською недоторканністю, але броню від фронту як художній керівних трупи "95-й квартал" ти собі вже підготував.

У будь-якої війни є виконавець. Перший виконавець цієї війни, це російський пропагандист. Російський пропагандист міняв дешевий високомаржинальний товар - мрії нужденної черні про велич, на фізичний товар з масовим попитом - російські нафту, газ, уран та алмази. Він купував речі, а продавав мрії. Мрії про українську кров. Споживач кривавої російської порнографії був задоволений, але вимагав кожен раз більшого. Йому стало мало мрій про віртуальну велич та уявну українську кров й він захотів спробувати вогкий залізний смак української крові по-справжньому. Споживачу російського блоді-порно дали кров й збочена пропагандистська цицька московитян почала поїти українською кров'ю свою публіку. Пропаганда це перший виконавець війни.

У будь-якої війни є підбурювач. Підбурювач дає поради виконавцю, надає заздалегідь обіцяну допомогу, авансує гарантії приховування злочину, надає посередницькі послуги зі збуту отриманого в результаті злочинного посягання. Підбурювач цієї війни це лакшері-індустрія Європи. Бутік в Мілані для коханки російського сировинного олігарха-кровопивці. Банкір-австріяк що утримує інвестиційний рахунок на підставного перукаря. Барселонський брокер що без зайвих питань бере комісійні московської пенсіонерки, яка одразу після візиту до нотаріуса з сином-бюрократом (держчиновником чи лжекорпоративним яппі) краде в його офісі рушники та туалетний папір в торбу "гуччі".

У будь-якої війни є організатор. Організатором цієї війни є російська колоніальна держава, в особі колоніального бюрократичного апарату, компрадорського бізнесу та midle man інтеліґенції. Саме вони витворили хімеру великоруської пострадянської ідентичності - політичну багатонаціоналію недонації росіян. Саме вони сито ригаючи оскотинювали тубільне населення екс-РСФССР, привласнюючи сировинну ренту, винаймаючи пропаганду, корумпуючи слабку на грошовий передок Європу. Пиляючи та крадучи.

У будь-якої війни є пособник. Пособник надає виконавцю поради, надає інструкції, справки, інформацію. Пособником цієї війни є Україна як держава. Що десятиліттями не помічала ганебної колоніальної оборутки поряд себе. Не чинила достатніх перешкод входженню російських грошей в Україну. Вела себе безтурботно, легковажно, недбало, зарозуміло, віктимно. Терпіла джаз-фестивалі Фельдманів. Валізи з грошима для "проросійських сил" Гельмана, Павловського, Суркова. Толерувала бенефіси в російській глибинці пропагандистів-україножерів, замість переслідування та знешкодження ласих до крові "дєрєвєнскіх дурачков". Не помічала. Ігнорувала. Закривала очі. Вуха. Совість. Відчуття небезпеки та інстинкт самозбереження.

У будь-якої війни є знаряддя. Знаряддям цієї війни є багатонаціональне політичне росіянство. Злиденне мракобісне тубільне населення Великоросії, що охудоблюванням, тваринної пропагандою, невіглаством, щоденною жебрацькою рутиною та провінційною замкадною безпросвітністю перетворене на сліпе тваринне єство війни - Кузьміча. Одночасно знаряддя, та злочинця. Об'єкт кіндепінгу, та найманця-викрадача. Жертву гомосексуального зґвалтування, та азартного масового ґвалтівника слабших за себе.

Нація це юридична фікція створена з ціллю надання не пов'язаним родинними чи договірними відносинами масам людей правоздатності в ролі носіїв політичних прав та обов'язків. Відповідно нація, це засіб колективної відповідальності.

Станом на червень 2023-го року, багатонаціональна політична нація росіян якщо й існує, але непритомна, несуб'єктна і є знаряддям вчинення особливо тяжкого користливого злочину - здійснення немотивованого агресивного нападу на Україну з метою вчинення геноциду. Виконавцями цього злочину, є російський "інформаційний ІДІЛ" - злочинна спільнота велиросійських пропагандистів-шовіністів. Підбурювачем, різношерста меркантильно налаштована мережа "друзів росіян" на Заході. Організатором - колоніальний апарат державної та псевдо-приватної корпоративної бюрократії Росії як колективної колонії Заходу, за пособництва самонадіяно налаштованої державної бюрократії УРСР.

Чи візьме на себе політичну відповідальність знаряддя вчинення злочину, тим самим ставши повносправною нацією що здатна бути суб'єктом зобов'язань в тім числі по вчиненим деліктам, російський етнос вирішить самостійно.

Або не вирішить, абортувавшись в атомізовані емігрантські спільноти й намальовані під лінійку на мапах "африканські" дистрикти-колонії.

В будь-якому випадку, як було вже ніколи не буде.

І це прекрасно.

Велична штурмова (тут антонім слову "штурм" - "облога" [link]) армія побудована китайською династією Юань, яку ми з якоїсь недолугості звемо "татаро-монголами", створена на одному дуже простому принципі: при примусовому рекрутуванні як основному методі комплектування війська двоноге м'ясо буде йти в атаку, якщо ймовірність загинути буде вища за його спиною ніж якщо йти вперед. Відповідно спосіб боротьби з цим мурашником рабовласників [link] (окрім зібрати більший чи жорстокіший мурашник рабів) - одночасно зробити для ворожої мурахи ймовірність смерті під час штурму попереду вищою, а смерті після дезертирства нижчою.

Повчальними тут є два історичних випадки, коли армії рабовласників розсипались особливо ганебно.

Перший, це захоплення континентального Китаю династії Цін невеликими загонами британського "білого сміття" з Ост-індійської акціонерної компанії. Компанія тоді вирішила вирівняти баланс поточних операцій між лондонською, китайською та індійською філіями задовільнивши китайський попит на такий високомаржинальний продукт як опіумні суміші для куріння, що дещо не сподобалось тубільній "державі", яка тримала монополію на опій як на продукт статусного споживання. East India Company тут не просто знищувала традиційний бізнес еліти аборигенів, а робила з опію продукт масового споживання (умовно, перетворювала кокаїн на цукор). Це викликало обурення як у фіскальних органів автохорного "апарату управління та примусу", так і у різних аборигенних моралфагів включно з релігійними фанатиками-конфуціанцями.

Як результат - "часткова мобілізація", створення примусово рекрутованих армій-орд й спроба штурмів британських озброєних галеонів повними джонками місцевого бидла з пращами, палицями та саморобними луками (а чо, набагато надійніше та невибагливіше ніж вередливий вогнепал англійців! ось лук можна в багні виваляти і він стрельне, на відміну від мушкету, якому ще порох знайди!).

Ну й закономірний наслідок: втрати місцевої держави досягли трьох тисяч китайців за одного заморського диявола, а цинічні ост-індійські ділки почали просто плавати на своїх варшіпах вздовж морських берегів та китайських річок й на відстані винищувати палубною артилерією будь-які скупчення тубільних призовних армій. Ймовірність загинути від рук британців під час штурму стала майже 100%, а ймовірність вбити хоч одного бездуховного іноземця майже нульовою. Імперія Цін капітулювала і мирно курила своє ширєво аж до "повстання боксерів", Гомільдана, японської окупації та націоналістично-комуністичної війни національно-визвольних рухів ханців.

Другий типовим випадком епічного фейлу системи примусового рекрутування (призову) пост-юаньських держав стався в "Улусі Джучі", воно ж англійська "Московська компанія пригод", воно ж "Голландська колонія Кронштадт", воно ж східні домени Шлезвіг-Гольштейнських герцогів. У Росії першої світової війни.

Офіцерський корпус (що в масі складався з інородців та обрусілих експатів) освоїв тоді методи атаки позицій ворога "живими хвилями", або попросту багнетні м'ясні вали на кулемети. Тактика давала результати - див. Брусіловський прорив [link]. Як результат, ймовірність загинути від покори значно перевищила наслідки непокори. Фінал також дещо передбачуваний, масові братання українських частин по обидві сторони фронту, створення солдатських рад серед інших національностей та масове дезертирство вєлікоруських крєстьян зі зброєю в руках.

Вже далі були брестські угоди, "рожево-червона громадянська війна" у Росії, створення УРСР [link], національно-культурне розмежування у "Другій Порті"[link].

Але спочатку має бути два фактори: 1. абсолютна технічна перевага експедиційних колоніальних військ над тубільними колоніальними; 2. безжальні штурмові дії тубільної держави без врахування втрат (як кажуть у МГІМО - "у Росії не буває політично неприйнятих втрат живої сили").

Другий фактор у нас вже є. Перший залежить як від союзників, так і в першу чергу від нас.

І це прекрасно.

Історично достовірно, що Союз Радянських Соціалістичних Республік створювався на платформі маніфесту ЦК РСДРП "Війна та Російська соціал-демократія" В.І. Ульянова (партійне псевдо Ніколай Лєнін) від 1 листопада 1914-го року та більш ранньому, ймовірно написаному у співавторстві з ним же тексті поплічника Ульянова - доктринальної роботи 1913-го року Йосипа Джугашвілі (кличка "Коба Сталін") "Марксизм та національне питання" (майбутнього наркома національностей в уряді В. Ульянова та наступного вождя більшовиків). Не дивлячись на популярні нині російські конспірологічні теорії, обидва червоні вожді були солідарні у питанні майбутнього облаштування "держави робітників та селян". Союз радянських соціалістичних республік будувався Лєніним та Сталіним як "сполучені штати Європи", конфедерація національних держав які шляхом блискавичного вирішення національного питання у тодішній "тюрмі народів" (Європі) знімають проблему міжетнічної напруженості, перейшовши одразу до класового соціалістичного будівництва.

Саме з цією програмою, етнічно різношерста всеєвропейська ватага соціал-демократів (комінтерн-соцінтерн), українські націонал-комуністи та кавказькі революціонери-прагматики утворили чотири державні утворення: 1. Російську соціалістичну федеративну радянську республіку; 2. Українську соціалістичну радянську республіку; 3. Федеративний союз соціалістичних радянських республік Закавказзя; та 4. Соціалістичну радянську республіку Бєлорусь (у минулому Литовсько-Білоруську радянську соціалістичну республіку).

Вже ці чотири держави, у 1922 році об'єднались у своєрідний "European Union v. 0.1_Beta" - конфедеративний Союз радянських соціалістичних республік (СРСР), в процесі функціювання якого всі чотири об'єднання делегували і повертали собі певні суверенні повноваження.

У 1925-му році дію договору було розповсюджено на новоутворені Туркменську та Узбецьку радянські соціалістичні республіки.

У 1929-му на Таджицьку РСР. 1936-го зі складу РСФСР також вийшли Казахська та Киргизька радянські соціалістичні республіки.

Цього ж 1936-го року Закавказька Федерація вийшла зі складу засновників СРСР розділившись на Грузинську, Азербайджанську та Вірменську соціалістичні республіки, що окремо приєднались до договору.

1940-го у склад СРСР шляхом чергового виділення частин РСФСР та приєднання територій під контролем маріонеткового фінського комуністичного уряду до засновницького договору приєдналась Карело-Фінська радянська соціалістична республіка.

1944-го до договору про утворення СРСР долучилась також міжнародно визнана Тувинська Народна Республіка.

Між цими двома подіями, 1939-го розпаливши Другу світову війну разом з союзною націонал-соціалістичною Німеччиною, СРСР за три роки вимушено змінив сторону, приєднавшись до коаліції Об'єднаних Націй (United Nations) на фоні черги військових поразок від екс-союзника у німецько-радянському конфлікті, що спалахнув між двома найбільшими диктаторськими ліворадикальними режимами Європи. Зголосившись на роль сухопутного тарану англо-американського союзу на вторинному для союзників східноєвропейському театрі військових дій, знаходячись на військовому, економічному і навіть горілчаному утриманні держав-патронів [link], 1945-го року СРСР як в ролі союзу, так і в ролі окремих вцілілих держав-засновниць (УРСР та БРСР) взяв участь у розширенні Організації об'єднаних націй антигітлеровської коаліції, шляхом прийому у її склад як переможених держав екс-прогітлеровської Вісі, так і нейтральних й новостворених держав, таким чином утворивши сучасну Організацію Об'єднаних Націй (ООН).

1950-1953-х роках, в зв'язку з конфліктом навколо національно-визвольного руху корейського народу, у Організації об'єднаних націй виник і поглибився розкол, що далі переріс у "Холодну Війну" між радянсько-китайским блоком "держав народної демократії" з одного боку, й країнами "західної ліберальної демократії" з іншого.

12 червня 1990 року, російські сепаратисти на чолі Б.Н. Єльциним припинили участь РРФСР у складі СРСР оголосивши про утворення самопроголошеної Російської Федерації. Таким чином Радянський союз програв у "Холодній війні", що було остаточно закріплено 8 грудня 1991-го року, коли президент Української РСР Леонід Макарович Кравчук, голова державної ради БРСР С. Шушкевич та лідер російських етносепаратистів Б. Єльцин розірвали договір про утворення СРСР.

31 березня 1992 року, шляхом підписання "федеративного договору", остаточно припинено існування Російської радянської федеративної соціалістичної республіки та утворено нове конфедеративне утворення на базі самопроголошеної Російської Федерації, у склад якої відмовилась входити екс-частина Горської автономної радянської соціалістичної республіки РСФРР- чеченська республіка Ічкерія зі столицею у майбутньому місті Джохар.

14 травня 1995 після гострої політичної кризи Білоруська РСР втратила легітимний уряд перетворившись на failed state з декількома урядами у вигнанні [link] й утворила самопроголошену державу "Союз Росії та Білорусі" на чолі з "білоруським Юдою" Олександром Лукашенко, таким чином перервавши ланцюг правонаступництва з Литовсько-Білоруською радянської соціалістичної республікою (БРСР) як співзасновницею СРСР.

24 лютого 2022 року, самопроголошена юридично конфедеративна "Російська Федерація" (за пособництва режиму Лукашенко) остаточно втратила міжнародно-правову легітимність вчинивши неспровоковану, підлу й віроломну повномасштабну агресію проти України [link], так і не вирішивши перед цим питання ланцюгу легітимності з іншими екс-частинами РСФРР, в тім числі виділеними у окремі держави шляхом національно-територіального розмежування 1925-1926 років, включно з Киргизькою та Казахськими РСР нині відомими як секулярні республіки й суверенні держави Казахстан та Киргизстан.

Таким чином, на сьогоднішній день Українська радянська соціалістична республіка є єдиним вцілілим засновником СРСР що брав участь у антигітлерівсьій коаліції 1939-1945 років.

Й відповідно має повне право зайняти місце СРСР у Раді безпеки Об'єднаних націй в коаліції проти нової Осі (РФ, КНДР, Іран та утворення Лукашенко), після виключення останніх з організації, статуту якої вони більше не відповідають.

Война процесс жутко мифологизированный. В сознании обывателя война ведется на глобусе, или в лучшем случае на карте, над которой обязательно склонился товарищ Коба Сралин в белоснежном кителе и слушает доклады героических женералей, выпуская сквозь кривые желтые зубы дым из лучшей ферганской анаши в трубочке. Тут карандашиком удар в фланг, тут "танковые клещи", а тут целый "котёл". Шах и мат товарищ Гудериан! Великий рябой вождь твой вермахт труба шатал!

Обыватель побывалей, представляет бюрократическую машину как инструмент делопроизводства. Товарищ Сралин тут уже не рисует фломастерами карте, а изучает отчеты, пишет резолюции и высылает из Кремля фельдъегерей с запечатанными конвертами с приказами для фронтов.

И хотя упоминаемый выше аскари-вождь любил и доносики в Кремле почитать за чефирем, и резолюции почёркать в виде похабных стишков, и даже нарисовать акт содомии на штабной карте карандашиком, но белые люди традиционно воюют не на картах, а на арифмометрах, или сейчас компьютерах.

Реальная война ведется не на карте, реальная война ведется в экселе. Начиная от таблиц позывных и плана-графика выдвижения в каждом "пазике"-труповозе оккупантов, заканчивая страшной и ужасной "моделью войны", где есть и расчет огневой мощи в джоулях на метр фронта и план график тендеров на поставку протезов для еще не оторванных взрывами ног, пока их обладатели еще мирно "мочат каклофф" на интернет-форумах совкодрочеров, даже и не догадываясь как близко в подворотне затаился с повесткой русский военком.

И тут мы приходим к вопросу что такое "обезоруживающий удар по ядерному оружию" (который не обязательно сам должен быть ядерным). Обезоруживающий удар это тоже табличка (вероятнее всего в Lotus 1-2-3), где у работающего с ней семидесятилетнего дедушки в глубинах Пентагона введена вся информация о советских/российских ядерных боезарядах, их средствах доставки и носителях средств доставки. Табличка забита перекрестными ссылками на средства перехвата и уничтожения, где вбита вероятность успеха перехвата, количество, ожидаемый ущерб. И в конце этой длинной таблицы сложнейшая формула с выводом в ячейку true\false и подсветкой цветом. И ячейка у дедушки горит зеленым уже минимум с 2019 года. Обезоруживающий удар по российскому ЯО, вероятен и возможен (но еще не желателен в другой ячейке).

Но. Но всегда есть но. Основа, главный постулат англо-американской системы принятия решений, это избежание неопределенности. Не риска. Риски управляются. Не событий. События программируются. Но для управления рисками и программирования событий желательно снижать число неопределенных факторов, избегать априорной вероятности (Можно ли встретить динозавра на Крещатике? Или да, или нет).

Так вот, российская агрессия против Украины заставила дедушку в Пентагоне сильно попотеть за Lotus 1-2-3. В табличке уже есть число удачных стартов русских ракет на каких типах двигателей, сколько из них промахнулось, сколько перехвачено, сколько вообще взорвалось на старте. Сколько осталось и сколько русские производят. В табличке уже не просто одна зеленая ячейка, но и желтая (приемлемый ущерб) для Европы.

Наши русские враги конечно идиоты. Они самонадеянны, лживы, самодовольны, этически нечистоплотны и персонально недоговороспособны. Но они с опозданием в 6-7 лет, но приходят к тем же выводам что мы [link]. Неудачное применение ядерного оружия, переведет априорную вероятность в измеряемую, после чего ячейки начнут загораться по всей таблице и соблазн ОУ станет непреодолим.

Потому, задумывая очередную гигантскую подлость и глупость (акцию устрашения с применением ЯО) и догадываясь о состоянии своего ядерного арсенала (описана [link] по ссылке ранее), глупые кремлевские мрази решили подстелить соломки. Несработавшие до этого спешно доведенные до кондиционного состояния единичные экземпляры ядерных боезарядов России могут объявляться украинской "грязной бомбой", возможно даже уничтоженной меткими ~~истребителями выгребных ям в украинской глубинке~~ русскими ракетчиками.

Отсюда возня, суета, мельтешение. И скучный клик дедушки за PDP-11 или VAX Nautilus, переводящий обезоруживающий ядерный удар из "возможного" в "желательный".

А желательный обезоруживающий удар рано или поздно становится "обязательным" и даже "неизбежным".

И это прекрасно.

Тягучі місяці та роки очікування. Злидні, схованки серед ріжних гетто у брудних конспіративних квартирах по всій (екс?)імперії франкофонів; злидні, постійна тривожність що переростає в страх, а потім у жах; злидні, щотижневі зустрічі з кураторами Ґенерального директорату секьюріте, покази, обіцянки, гарантії; злидні, відчуття погоні, травлі, переслідування; злидні, емоційна гойдалка, параноя, безнадія; хвороби, нужда, злидні, злидні і злидні; й врешті-решт нарешті арешт. Тепер суд.

У Гаазі почався процес над "руандійським Владиславом Сурковим": місцевим підприємцем та медіамагнатом Фелісьєном Кабугою. За сумісництвом головою пропагандистської мережі "Вільне радіо та телебачення тисячі пагорбів", на яку власне і покладають вину за милий прояв тутсійсько-хутської дружби братніх африканських народів 1994-го року, який також відомий у вузьких колах як "Геноцид в Руанді".

Нації це витвір Модерну. Уявні спільноти, що для початку були створені як юридичний "костиль" до Вестфальських мирних угод, який мав пояснити хто має відповідати за дотримання та порушення міждержавного договору, в умовах коли новітня Голландська республіка в особі місцевого торгового та фінансового капіталу може міняти князів (принців), королів, курфюрстів та інші тодішні балакучі голови так, як сучасні політичні класи міняють президентів та прем'єр-міністрів.

Нація це не релігія. Молода торгова республіка активно боролась за свободу віросповідання, що не заважало першим протестантам з насолодою палити на багаттях єретиків та відьом, не зважаючи більше на повільну та корумповану інквізиційну бюрократію папістів.

Нація це не кревний зв'язок, не спільне родинне походження. У сортірному очку світу - тодішній західній Європі, різноманітні популяції майбутнього білого сміття мішались як вмісти нічних горщиків у діжці середньовічного золотаря. Племена, сім'ї, тріби та тейпи перемішувались у Фландрії до невіддільності, не залишаючи жодних шансів вслідкувати походження окремих монад до спільного предка, Ромул чи Ром це, або Авраам з Каїном чи Авелем.

Нація це не спільна мова. Засоби масової інформації тільки виникли, улюблена забава гомосєків - лінгвістичний прескриптивізм ще цвів занадто сором'язливо, тільки починаючи поділяти акценти, діалекти на говори на правильні і неправильні. Кодифікації ще залишались засобом зручності, а не приводом для примусу та насильства.

Нації визначально це борги. Вестфальські угоди закріпили стан, коли об'єднані в уявні групи люди могли мати спільні, юридично обов'язкові до виплати борги, й хоча кожен окремо є особистістю й ніхто нікому нічого не винен, нація за визначенням це спільність долі, або коротко - інструмент колективної відповідальності.

Російський Фелісьєнт Кабуга - "Владіслав Юрійович Сурков" є без сумнівом батьком модерної російської нації. Офіційно уроженець ПГТ Солнцєво вєлікоруської глибинки у срані-рязані десь під Ліпецьком, він виліпив її з безнаціонального вєлікоруського субстрату. Всіх цих "тамошніх", "руських", "неруських", бурятів, якутів, вайнахів, татар, дагестанців й тисяч інших племен та діаспор пошматованого трупа СРСР. Виліпив її з вавилонської бібліотеки говорів та діалектів, сект та культів, племен та триб.

І єдиний клей що його знайшов для свого вєлікорусіського стовпотворіння цей схильний до плагіату націотворець-деміург це Україна, а точніше ненависть до неї. Двадцять років, сім днів на тиждень, кожного дня й двадцять чотири години на добу єдине що об'єднувало борхесіанського Франкейнштейна російської нації, це постійні електричні заряди ненависті до України.

Мешканці майбутньої пост-Росії жили Україною. Дивились її щодня в телевізорі. Читали у газетах, журналах, та на новинних сайтах. Обговорювали на кухнях та інтернет-формуах.

І ось, 24 лютого 2022 труп ожив. Ожив й поповз до України вбивати. Вбивати, ґвалтувати, катувати. Труп спробував зробити те, для чого і був створений, спробував знищити живе й перетворити його на подібне собі неживе. Захопити Україну, переробити її на свою не мертву й неживу дружину (денацифікувати, демілітаризувати, нейтралізувати).

Але й деміург був криворукий, й сшивав він своє страховисько з занадто гнилих шматків, та й вкрадено в процесі було забагато ниток. Монстр доктора Суркова виявився заслабким. Україна відбилась від обіймів вже немертвого але й неживого нареченого.

Ще не фруструвавши до кінця захоплення України свіжененароджена немертва, але й нежива російська нація вже почала розповзались на мільйони емігрантських монад, що писклявими голосами репетують заперечуючи свою особисту відповідальність за содіяне потворою.

Монстр вмирає ще у своїй колисці-труні.

Й від нас залежить, чи хочемо ми мати єдину російську націю, яка десь поряд за полярним колом качає свою нафту, та свій газ щоб десятиліттями платити нам репарації, або дамо трупу розвалитись на плісняву та на липовий мед, на нацреспубліки, племена, тейпи та тріби.

Й на Владислава Юрійовича Суркова, що два десятиліття сшивав багатонаціональний труп, аж поки у східній Європі не почалось своє миле свято українсько-російської дружби братніх слов'янських народів, вже відоме в віках як Bucha, Izium, Lyman та ще десятки на сотні міст та містечок, до яких просто не добрались судово-медичні експерти для проведення ексгумацій тіл з місць масових поховань.

Очікування, схованки, параноя, безнадія й жах ще чекають на доктора Суркова.

Цілком можливо чекають й злидні, арешт та суд.

І це прекрасно.

Обустройство построссийского пространства, проверка фактов/The postrussian area in construction, fact check. Author: None Smilodon.

1. Что такое РФ и "историческая Россия" и почему СССР не выигрывал Вторую мировую войну (точнее "почему WWII выигрывал не СССР")?

Миф. Россия – историческая европейская держава, государство-победитель во Второй мировой войне, большая сухопутная империя, традиционно вносившая громадный вклад в европейскую культуру и являющаяся неотъемлемой её частью.

Реальность. Россия – совокупность колониальных владений европейских держав, отрыжка европейского колониализма образца ЮАР или Родезии, где по какой-то забавной исторической неловкости потомки угнетаемого и эксплуатируемого туземного серокожего населения (white trash) прониклись нелепым косплейным супремасизмом по образцу негров-франкофонов Гаити и логистических культов (cargo cult) Меланезии. Потомки крепостных рабов вместо осознания своего угнетённого состояния, демонстрации проявлений гнева в отношении поколений компрадоров-угнетателей, движений вроде BLM или Алжирского сопротивления (идеолог Франц Фанон), мнят себя голозадыми белыми плантаторами, цепляют на рубища косовороток и телогреек цветные раззолоченные орденские ленты, эполеты и аксельбанты бывших хозяев, а также устраивают баллы на светских раутах, с разбрасыванием коровяка, лепкой статуй из свиного навоза и поеданием примитивным мучных лепешек с лопат.

Россия никогда не была империей, выполняя для Европы роль источника сырья (зерно, полезные ископаемые) и рабов (как боевых мужского пола организованных в аскари-армии применяемые во внутреевропейских разборках вроде наполеоновских войн, так и женских экспортируемых в Европу как невесты-Наташи либо квалифицированные работницы секс-индустрии).

Попытки подавления национально-освободительных движений в странах Балтии, Польше, Украине, Беларуси и Финляндии, деятельность армий европейских интервентов и заговор социалистических интернациональных движений красных террористов на территории бывшей "империи Романовых", увы, в отличии от Османской Империи абортировали рождение отдельной, способной к противодействию европейскому империализму великорусской этнической нации серокожих аборигенов.

Под руководством Ленина (паровозная афера), а потом и Сталина (индустриализация) интернациональная верхушка новых "красных компрадоров" (Джугашвили, Берия, Микоян, Орджоникидзе, итд) приступила к грабежу туземного в т.ч. великорусского населения с целью выкупа на вырученное разбоем золото устаревшей и неликвидной обанкротившейся во время "великой депрессии" части промышленности США и Европы, став своеобразным арсеналом европейского колониализма по производству устаревшего и неэффективного вооружения, которое было обрушено на национал-социалистических конкурентов в проектах ограбления народов мира.

Зависимый, слабый, технически отсталый СССР был втянут в империалистическую войну на одной из сторон империалистов, став сухопутным тараном т. н. Союзников (Объединенных наций) в войне против Стран Оси, навязав беснующимся в национал-соцализме дойчам низкотехнологичную и кровавую сухопутную войну в обмен на полученные от т. н. «союзников» отдельные виды высокотехнологического оружия (как пр. РСЗО БМ-13Н "Катюша" на базе грузовика "Студебеккер"), алюминий, выскокачественные пороха, топливо, тушёнку и даже этиловый спирт используемый красными нелюдями для одурманивания славянских боевых рабов перед самоубийственными атаками "живыми волнами" на немецкие, итальянские, румынские и болгарские пулемёты ("наркомовские сто грамм перед боем").

Восточный фронт Второй мировой войны – самый позорный, циничный, аморальный пример в долгом ряду преступлений европейского колониализма и увы, он будучи не выученным как урок, частично повторяется сейчас как кровавый фарс.

2. Что такое УССР (Украина) и почему это достаточно "старое государство"?

Миф. Украина – молодое европейское государство сформировавшееся при развале СССР и только ведущее свой нацбилдинг, который может закончиться неудачей (failed state).

Реальность: Украина это УССР – относительно старое европейское государство с развитой бюрократией и стабильными институциями, окончательно оформившееся из национал-освободительного движения в суверенное образование в начале двадцатого века. Украина является таким же последствием распада Австро-Венгерской Империи Габсбсургов, частичного распада "Империи Романовых" Готторп-Гольштейшнов или младотуркского переформатирования "Османской Империи" как Венгрия, Чехия, Румыния, Польша, Финляндия, итд.

3. Является ли УССР "Анти-Россией" и почему не является?

Миф. В Украине построена «Анти-Россия» с целью уничтожения и порабощения последней.

Реальность. Современная УССР является финальным продуктом украинского национально-освободительного движения (украинства) начала двадцатого века, аналогов которому на территории современной РФ никогда не существовало в виду отсутствия объекта освобождения – какой-либо отдельной, способной восстать против колониального господства коллективной европейской метрополии угнетённой колониалистами нации.

Украина не обладает ни достаточным сырьевым ресурсом, ни прослойкой колониальной компрадорской бюрократии для создания альтернативного существующему механизма колониальной эксплуатации территорий будущей бывшей Российской Федерации.

4. Сфера дефолтного компромисса между УССР и РФ (Стамбул-1) и почему мирный договор не состоялся.

Миф. Россия не бежала из Киевской, Черниговской и Сумской областей, а вывела свои войска после согласия Украины на внеблоковый нейтральный статус.

Реальность. Изначальный вероятный компромисс в конфликте УССР и РФ после провала "февральской авантюры" РФ состоял в возвращении ВС РФ на линию разграничения 23 февраля 2022 года; демилитаризации неконвенционных формирований "АК-1,2 НМ ЛДНР" на оккупированной территории донецкой и луганской областей Украины; создании 50 километровой зоны «мягкой демилитаризации» на территории Курской, Белгородской и Воронежской областей РФ; передаче оккупированной части Донбасса под мандат международных миротворцев; возвращении северного Крыма под суверенный контроль Украины при передаче Южного Берега Крыма под полицейский контроль Стран Содружества (Британии, Австралии, Новой Зеландии и Канады) на 15-50 лет до проведения референдума об окончательном самоопределении местного украинского, долговременно оседлого великорусского и коренного кырымлы населения южной части полуострова (Гонконгский сценарий).

Увы, запоздалое отступление отрезанных от снабжения частей РФ, утрата руководством т.н. "России" эффективного дисциплинарного контроля над сводной группировкой войск РФ и ШОВИНИСТИЧЕСКАЯ ПРОПАГАНДА ВЕЛИКОРУССКОГО "РАДИО ТЫСЯЧИ ХОЛМОВ" имели следствием эпизоды системного массового насилия против гражданского населения (геноцида) на временно занятых Россией украинских территориях, наиболее знаменитым из которых является Бучанская резня. После этого как украинское общество, так мировое сообщество не могли просто так безнаказанно отпустить массовых убийц, когда как российская сторона вместо свирепого истребления пропагандисткой сети "радио тысячи болот" и разгрома прочих ШОВИНИСТИЧЕСКИХ ВЕЛИКОРУССКИХ ПРОПАГАНДИСТСКИХ СЕТЕЙ, выбрало путь заигрывания с ними, и вербовки из них неонацистских зондеркоманд "ЧВК".

5. Послевоенное устройство Построссийского пространства (репарации, контрибуции, демилитаризация и деколонизация).

5.1. Судьба средств ядерного (термоядерного) поражения.

Миф. Денуклеаризация России невозможна без нанесения обезоруживающего ядерного удара и массовых жертв среди мирного местного населения будущей бывшей Российской Федерации.

Реальность. Для решения судьбы ЯО на территории бРФ необходимо для начала провести полную его ревизию, проверить его техническое состояние, соблюдение условий хранения и поддержания в боеспособном состоянии. Как уже указывалось в прошлом отчёте, вероятно никаких сил ядерного сдерживания как единой боеспособной системы у России нет [link], остатки запасов боевой части и средств доставки следует проверить на безопасность и передать решение их судьбы в руки специально учреждённых с этой целью институций.

5.2. Судьба постсоветских кластеров экономики (космос, авиация, ядерная энергетика, ВПК и суверенные орбиты околоземного пространства).

Миф. Украина не сможет получить адекватной компенсации от России за ущерб который был нанесён последней в результате боевых действий.

Реальность. Громадный гуманитарный и экономический ущерб нанесённый руководством РФ Украине очевидно требует адекватных репараций пострадавшему населению, организациям, а так же компенсации затрат союзников Украины на обеспечение её средствами самозащиты. Золотовалютных резервов (ЗВР), замороженных денежных средств режима, остатков на банковских счетах организаций-пособников, а также музейно-культурных фондов бывшей Российской Федерации явно не хватит на погашения всех обязательств по результату конфликта.

Украина, как государство-соучредитель СССР имеет полное моральное право (после проведения соот. ревизии) полностью демонтировать и перевезти на свою суверенную территорию остатки всего высокотехнологического советского наследия (если таковое ещё осталось), включая научно-технический персонал, проектно-конструкторскую документацию и права с обязанностями по всей экосистеме советской технической продукции.

5.3. Судьба колониальных бизнесов коллективного Запада, участие колониального капитала в послевоенных выплатах, справедливая компенсация туземному населению доли в сырьевой ренте.

Миф. Россия может рассчитаться с Украиной месторождениями нефти, газа, алмазов и урана.

Реальность. Россия – государство-колония Европы (коллективного запада). И хотя эта колония и взбесилась от вседозволенности подняв в Украине свой кровавый мятеж, маловероятно что Украина может претендовать на колониальные бизнесы, столь благородно прекращённые/приостановленные сейчас нашими союзниками.

Тем не менее, как страна наиболее пострадавшая от "бессмысленного и беспощадного" бунта русской компрадорской верхушки, Украина имеет полное право настаивать на ликвидации причин нынешней агрессии, а именно системы, когда изымая из недр общинных земель коренных народов и мест компактного проживания великороссов полезные ископаемые, местные компрадоры заменили выдачу деньгами справедливой доли туземному населению, на такой низкозатратный и высокомаржинальный продукт как ВЕЛИКОРУССКАЯ ШОВИНИСТИЧЕСКАЯ ПРОПАГАНДА.

Туземное население мест добычи полезных ископаемых (включая нефть и газ) должно получать справедливую долю в доходах от продажи таких товаров не менее доли североамериканских коренных народов (индейцев) в США и Канаде.

Параллельно, сырьевые же колониальные бизнесы должны проявить социальную ответственность и добровольно инвестировать на местах в образовательную инфраструктуру путём преподавания антиколониализма и местных языков для автохтонного населения, их генеалогии и критической расовой теории для серокожего (white trash) великорусского псевдобольшинства, а также стандартной общеобразовательной программы украинской школы для потомков переселенцев из Украины на территории бывш. РФ.

6. Проекты послевоенного устройства Построссийского пространства.

6.0. Проект "Большого Кацапистана" (Европуштунистан, Зомбилэнд).

Миф. Россия может быть и должна быть сохранена как единая общность и составная часть европейской системы безопасности «от Ла-Манша до Сахалина».

Реальность. Проект консервации в целости нынешнего Голема, с массовым завозом в зоны самодепопуляции великороссов среднеазиатских мигрантов и постепенной исламизацией России авторы не рассматривают, в виду его абсолютной антигуманности в отношении туземного, особенно серокожего великорусского населения. Для описания этого проекта достаточно работ специалистов МГИМО и прочих пособников нынешнего режима путинистов.

6.1. Русский Ататюрк.

Миф. Невозможно переформатирование России по образцу превращения Османской Империи в современные Турцию, без участия Египта, Ливана, Сирии, итд.

Реальность. Проект "русского Ататюка" предполагает переформатирование построссийского пространства по образцу реформ средиземноморских владений прокси-колониальной "Оттоманской империи", с выделением одного послебританского деколонизированного национального ядра в форме полноценного национального государства, обособления голландского ядра североевропейского колониального компрадорского опыта в типичную скандинавскую страну, регионального самоопределения северокавказских этнических республик и молодой Краснодарско-Кубанской агломерации, нацбилдинга туркоманского коренного населения, самоопределения великорусского тихоокенского ареала миграции исторически бежавшего от угнетения колониальным режимом «Романовых» населения, а также пересмотр c сухопутного на морской статуса части территорий Арктической части общего шельфа Евразии и Северной Америки.

6.1.1. Зона демилитаризации.

Миф. Требование постоянной демилитаризации приграничных с Украиной областей РФ — проявление украинского империализма и неоколониализма Киева.

Реальность. Украина не претендует на территории будущей бывшей РФ ни в каком виде, включая переданные УССР в пользу РСФСР по договорам сецессии, несмотря на их грубое нарушение со стороны нынешней РФ вероломной и подлой аннексией Крыма.

Тем не менее Украина имеет полное право требовать пресечения в будущем любого "великого сидения" [link], установив вдоль своих восточных границ зону запрета любой милитарной активности, кроме пешего полицейского патрулирования групп до 3 человек с лёгким стрелковым оружием.

6.1.2. Великорусский Фатерленд (Московия, ликвидация последствий Британского колониализма).

Миф. Не существует никаких исторических предпосылок для насильственного выделения из состава России умозрительной Московской республики.

Реальность. Будучи британской колонией с 1551 года (основание лондонской Moskovy Company), переименованный в "Москву" форпост средневековых киевских князей «Кучкино» стал сосредоточием традиционной компрадорской туземной знати английской торговой компании, взявшей под контроль это регион (сначала в надежде на нахождение нового морского пути в Китай, а потом как сухопутный маршрут торговли ценимым в средневековье лекарственным растением ревень). Уничтожение памятников британского колониализма, в т.ч. «немецкой слободки», демонтаж и перенос туземной крепости-детинца пособников британских колониалистов и постепенное расселение разросшейся раковой опухолью Московской агломерации – неизбежная с точки зрения экологии, демографии и экономики задача. Будучи лишённой нефтяной ренты (которая должна быть неизбежно передана общинам на землях которых добывается и по которым транспортируется нефть), "Большая Москва" давно не производит ничего кроме ВЕЛИКОРУССКОЙ ШОВИНИСТИЧЕСКОЙ ПРОПАГАНДЫ.

Хотя историческое название будущей великорусской республики (Московия) и не имеет альтернатив, это не значит что название Москва как продукт британского колониализма, должно быть сохранено за городами и посёлками ныне большой, хотя и демонтируемой агломерации рядом с будущей столицей нового государства.

6.1.3. Ингерманландия (Санкт-Петербуржская агломерация, ликвидация последствий Голландского колониального проекта "Петра" "Романова").

Миф. Ингерманландия (создание скандинавского государства на базе Санкт-Петербурга и Ленобласти) — мертворожденный проект не имеющий под собой никакой исторической или политической подоплеки.

Реальность. История североевропейского колониализма имеет глубокие корни в области Невско-ладожской озерно-речной системы. Волоки в сторону Днепровского речного торгового маршрута "Из Варяг в Греки", широкая сеть кустарных производств критичного железа на местных железистых источниках и активная деятельность скандинавских морских и речных пиратов (викингов) гарантировали активную включенность многочисленных летописных "Новых поселений" (Новгородов) в торговую сеть Ганзейского торгового союза.

Потому неудивительно, что именно там глава экспедиционной миссии Голландии безымянный самозванец вошедший в историю как "Петр Романов" создал торговую факторию североевропейского торгового капитала – колонию-поселение с современным названием Санкт-Петербург. Как и Йоханесбург, Солсбери, Веллингтон, Сидней или Новый Амстердам (Нью Йорк), Санкт-Петербург имеет свою уникальную культуру, которая даёт ему право на основание своего отдельного, скучного, североевропейского снедаемого комплексом колониальной вины государства.

6.2. Кубанская республика, эмираты сев. Кавказа, Великий Туран.
6.2.1. Судьба Краснодарско-Кубанской агломерации и новые национальные государства Северного Кавказа.

Миф. Кубанское государство и северокавказские республики нежизнеспособны как национальные государства.

Реальность. Кубанская Народная Республика – неудачливый брат УССР. Некогда близкая к Украине до неотличимости, ныне этнически и культурно разнородная наиболее стремительно развивающаяся агломерация будущего Постросскийского пространства, которая уже сейчас находится на грани вооружённого межэтнического и межконфессионального конфликта, особенно если учесть близость плеяды ярких национальных протогосударств на базе республик северного Кавказа РФ.

Краснодарско-Кубанская агломерация и Северный Кавказ это Балканы восточной Европы. Никаких решений авторы предложить не могут, хотя могут предположить, что взаимное интернирование великорусского населения северного Кавказа и кавказского населения крупных городов великорусского фатерланда (Московии), поможет временно снизить напряжённость в регионе.

6.2.2. Судьба Великого Турана (Татарстан, Башкиростан, Якутия, Тува, Саха, Бурятия, итд).

Миф. Великий Туран — побасёнки великотурецких национал-шовинистов (младотурков). Невозможно создание долговременно стабильных светских государств на месте Татарстана, Башкиростана, Якутии, Тувы, Сахи и Бурятии.

Реальность. Нравится это кому-то или нет, но Великий Туран уже состоялся на карте не только на территории вполне стабильных, светских государствах бывшей постсоветской Средней Азии, но и на территории РФ. Национальные БТГр туранских республик хотя и воюют на стороне нынешней РФ, но уже своим существованием являются de facto признанием ограниченного, но суверенитета Татарстана, Башкиростана, Якутии, Бурятии, Тувы, Сахи итд.

И как союзники России они могут избрать, нести ли бремя поражения вместе в чванливой, угнетавшей их компрадорской столицей или пойти на сепаратные мирные переговоры с Украиной и коалицией старых стабильных государств, которые её поддержали.

6.2.3. Тихоокеанский регион (русская Австралия).

Миф. Нет никаких экономических предпосылок для создания независимых русских национальных государств на тихоокеанском побережье бРФ.

Реальность. т.н. "Дальний восток" регион современной РФ сильно отличающийся от остальной России по ментальности и склонности к свободолюбию. Имея полноценный выход к международным морским маршрутам, это единственная часть России готовая к полноценному включению в глобальную мировую экономику. Этому региону не нужны ни сверхдоходы от нефти, ни от газа. Он климатически конформен для проживания и богат природными ресурсами.

Единственный тормоз в развитии этой части РФ состоит в том, что она часть РФ.

6.2.4. Судьба Большого Архипелага (зоны северного торгового пути).

Миф. Крайний Север — исконные земли России, их статус не может быть поставлен под сомнение.

Реальность. Россия это айсберг из грязи, и основные причины почему крайне сомнительная часть общего шельфа Евразии и Северной Америки (вечная мерзлота) считается сушей, это система шатких географических конвенций и крайне скверная работа британских колониальных географов, что стало фирменной фишкой "Mystery and Company of Merchant Adventurers for the Discovery of Regions, Dominions, Islands, and Places unknown" ещё с первой экспедиции бригов "Edward Bonaventure", "Bona Esparanza" и "Bona Confidentia".

Большая, если не абсолютно большая часть современной РФ это толстые слои льдов, покрытые малозначительным налётом биоты с редкими вкраплениями более сложной флоры и фауны.

Потому даже без учёта дискуссионного вопроса изменений климата и открытия для общей международной навигации северного морского пути, признавать север РФ сушей нецелесообразно.

В лучшем случае это архипелаг, с небольшими вкраплениями поднимающихся выше уровня моря (который нужно мерить не по кронштадскому футштоку) бесплодных скал.

Именно по этой причине, юридический статус "вечной мерзлоты" должен быть аналогичен идентичному явлению – льдам Антарктиды.

7. Авторство.

Автор этого отчёта:
None Smilodon - экс-блогер, аналитик-пенсионер.

АН-225 "Мрія" не просто великий літак. Це не просто технічне диво генію заводу Антонов, це не просто єдиний вцілілий уламок космічної програми роботизованого космічного судна Буран-Енергія і не просто витвір інженерного мистецтва. Це певний символ.

Символ того, що хоч щось що лишилось після СРСР - жахливої, нелюдської, потворної машини страху, марнотратства й смерті, можна відновити, підлатати, осучаснити й використати з користю.

Перший напад на Україну (анексія Криму) був підлістю, бо відбувся на фоні серйозної світоглядної та політичної кризи в Україні (євромайдану).

Другий напад на Україну (відторгнення півночі Луганської та Донецької областей) був підлістю, оскільки різномасту юрбу ностальгуючих за СРСР міських божевільних використали як жіночий гігієнічний тампон, спробувавши затулити ними величезну криваву піхву, на яку було перетворено мірні, хоч і неблагополучні українські регіони.

Нинішній, третій напад на Україну є одночасно підлістю, дурістю й безвідповідальністю.

Підлістю за виконанням (в 5.10 ранку, без оголошення конвенційної війни, за пособництва Білоруського Юди [link]).

Дурістю, бо був заснований на фантастичній брехні [link] про недієздатність державного механізму екс-УРСР, що була витворена російським "радіо тисячі пагорбів" і в яку власне самі увірували брехуни.

Безвідповідальністю, оскільки як сам військовий задум, що головна хитрість кампанії (висадка на Гостомельському летовищі) були зроблені незграбно, некомпетентно, передбачувано [link].

Сама ідея наступну через Чорнобильську зону відчуження та захоплення об'єкту "Укриття-2" є окремим військовим злочином (окрім віроломного нападу без оголошення війни й загальновійськових боїв під False flag), але ми маємо ситуацію коли злочинець не тільки підлий, зловмисний й віроломний.

Цей злочинець некомпетентний.

Сподіваюсь, що Антонов встиг евакуювати "Мрію" і в ангарі стояв Руслан, Іл ворога чи ще щось.

Бо інакше в цьому нападі Путін спалив не тільки всі мрії про відновлення радянської імперії (яким туди й дорога), але й дуже красивий унікальний літак.

Один єдиний. Цілком можливо неповторний.

Росія - країна нелогічна. Вона не просто не логічна в плані непередбачуваності, ірраціональності чи схильності до патріотично-релігійного фанатизму (який відмінно поєднується з рекордною кількістю вєлікорусскіх колабораціоністів у Вермахті та табличкою "доноси русскіх на русскіх нє прінімаєм" на дверях парижського офісу Гестапо під час WW2). Росія це країна антилогіки, абсурду, оксюморону про що є купа справжніх й фейкових висловлювань того ж Бісмарка.

Саме тому не шукайте в діях Росії стратегії чи плану. Шукайте систему. А систему у будь-якому безумстві можна знайти виключно вивчаючи його історію.

У середньовічної Московії був такий вид військових дій, який в Європі особливо не зустрічався і ймовірно був успадкований москвитами у орди. Так звані "сідєнія". Сідєнія це щось типу облоги чи польового табору, але на відміну від облоги відбувається не біля замку чи міста і на відміну від табору не закінчується битвою. Виглядало це як навала сарани. Купа бородатих смердючих вошивих кацапів з'являлась нізвідки, сідала посеред поля, відмовлялась з кимось битись
й тільки засирала округу (буквально засирала, натовп чоловіків, погане харчування та холера = купи й калюжі посліду усюди). При цьому московський хан (швидше підханок) вів з навколишніми вождями переговори вимагаючи ясир для свого золотоординського господаря (літописний Батий між іншим це представник династії Юань Китаю).

Останнє історично відоме "сідєніє" кацапів відбувалось в 1920-1923 роках і звалось воно "Галлиполийское сидение" [link]. Денікінци втомились відхоплювати в Криму люлів від гатьманату, махновців і більшовиків, вкрали купу суден, завантажились на них і висадились десь в районі Константинополя (зараз це Туреччина). Три роки на подив тубільців кацапські дворяни сиділи в полі одягнуті в лахміття, срали у ями в землі, клянчили у "православних братушек" греків (Порта була державою генетично ідентичних греків та туркоманів) харч, крали у навколишніх турецьких поселян курей та заунивно співаючи селянським дочкам "очі чорниє" псували слабких на передок пейзанок.

Здавалось це не скінчиться ніколи. Та коли французи протринькали вкрадений кацапами у Криму крам, їм швидко набридло годувати бородату орду й кацапів попросили. Після чого орда розчинилась, сідєніє припинилось. Частина їх благородій стала грецькими та турецькими фермерами, оженившись на вдовах чиї чоловіки полягли в першу світову. Частина пошвендяла найманцями світом, щоб стати потім офіцерським кістяком найбільшої в історії людства колабораціоністської армії Юд Іскаріотів - союзницької для Гітлера РОА екс-радянського генерала Власова (прапор ідентичний сучасній путінсько-єльцинській Росії).

Київський драгунський полк взагалі драпав по світу поки не став основою Міністерства внутрішніх справ Албанії.

Хоча я і передбачив нинішню війну ще 2005-го, коли створив спільноту Український Мілітаризм [link], я не можу прогнозувати чим закінчиться Велике Гомельсько-Орловсько-Білгородсько-Воронєжсько-Ростовське сидіння кацапської сарани. Психіка цих звіролюдей занадто хаотична. Ступінь контролю Путіна (якщо ленінградський сутенер який ним був досі фізично існує) над юрбою мародерів невідома. Формальний міністр оборони Шойгу є напівбожевільним езотериком, що мнить себе буддистським богом війни й до усрачки боїться беззубого безхатченка Саші з російською глибинки, який називає себе шаманом. Путінський Лука Брасі [link] - вождь племен вайнахів син Ахмата Кадирова - Рамзан Кадиров схоже що вийшов з покори вбиваючи особистих ворогів поза межами Ігнушетії та Чечні без дозволу колишнього суверена. Росія не один рік таємно голодує, списуючи масові смерті від голоду, харчових отруєнь та кишкових розладів пов'язаних з масовим недоїданням на понадсмертність від страшного і жахливого уханського ГРВЗ.

Я не знаю чи нападе Путін бо він давно напав.

Я не знаю чи може виникнути в хаотичному мозку російських гейнералів ідіотський план висадити десант на Атонівському летовищі в Гостомелі щоб їм нарешті почали кваліфіковано ремонтувати їхні "Руслани" та "Ілюши".

Я не знаю на що взагалі сподіваються ці ідіоти.

Але я знаю що могла б робити Україна з цим "стоянням", якщо б три поспіль українські президенти (Турчинов, Порошенко та Зеленський) робили свою справу як слід. Вона б могла знищити ці циркові табори кацапських ромів у своїх кордонів масованим застосуванням високоточної ракетної зброї (модернізовані Точки, нові Вільха та Нептун).

Ну а потім згребти тіла та уламки металобрухту бульдозерами вглиб "зони демілітаризації" по Орловській, Білгородській, Воронежский та Ростовській областям, які б мали по мандату ООН зайняти французькі, англійські та іспанські миротворці, або їхні латиноамериканські кузени.

Бо українці - народ миролюбивий і гидливий. Чужого нам не треба й тарганів в полон не беремо.

Власне вимоги колективного російського Путіна за "Мінським договором" і зводяться до взяття клопотарганів у полон разом з донецько-луганським вошивим диваном.

Але нам гидко. Вкрадений бантустан обміну й поверненню не підлягає. Принаймні без самостійної добровільної дезінсекції, дератизації та дезодорації.

І це прекрасно [link].

13 лютого 1945-го року відбулась надзвичайна історична подія. Війська другого українського фронту міністерства оборони Української Радянської Соціалістичної Республіки на чолі з уроженцем Єнакієво генерал-лейтенантом Іваном Манагаровим зломили спротив німецько-угорської групи військ на чолі з ватажком партійних боївок НСДАП "обергрупенфюрером СС" Карлом Пфеффером-Вильденбрухом остаточно окупувавши Будапешт.

Не вивчав окремо, чи супроводжувалась ця операція Другого та Третього українських фронтів СВГК радянського блоку масовим насильством по відношенню до цивільного населення, але на жаль звитяги та жертви учасників тих боїв були марними, адже доля післявоєнної побудови світу вже вирішувалась не багнетними сутичками в закапелках Будапешту, де онучки учасників всіх сторін будуть потім проходити свої сором'язливі кастинги у німецьких, французьких, британських та американських "рекламних продюсерів", а в нині окупованій українській Ялті, де вождь радянських аскарі Джозеф Джугашвілі ("Товаріщ Сталін"), герцог Мальборо містик-кроуліанець віконт Леонард Спенсер (Вінстон Черчілль) та північноамериканський диктатор-популіст й радіоведучий Франклін Делано Рузвельт зійшлись на зустрічі щодо вирішення долі майбутнього миру.

Бої ще тривали, стрільці сторін сцепившись нігтями вичавлювали один одному очні яблука, а зґвалтовані солдатнею дівчата в муках конали без сліз в закривавленій розірваній спідній білизні по будапештським коморам, але три людини й їхня челядь вже ставили підписи під свіженамальованими мапами й готували Нюрнбергський трибунал м'ясників-переможців над м'ясниками-переможеними.

На жаль, Українська Радянська Соціалістична Республіка хоча й була формальним переможцем у тій війні, але як й колоніальна Франція під орудою британської маріонетки та лже-генерала Шарля де Голля нічого не вирішувала. Українські свіжерекрутовані на "відвойованих" катом Жуковим територіях нещодавні селяни воювали за отримуваний радянським союзом промисловий "лендліз", банки американського тушкованного м'яса "SPAM" та "нарокомівські сто грамм" що їх до кінця війни поставляли у радянський союз Сполучені Штати Америки міняючи нетверезі життя слов'янських "білих негрів" що вони вели брудну піхотну війну в окопах, на можливість куртуазно проводити красиві "джентльменські" битви на морі й у повітрі зв'язавши основні сили німецьких націонал-соціалістів на східному фронті в радянсько-німецькому конфлікті.

Радянська Україна за свою участь у другій світовій війні отримала кров, сльози та застаріле амортизоване нещадною військовою гонитвою трофейне німецьке обладнання, ще десятиліття ведучи відкриту збройну, а потім й таємну підпільну вийну проти сил Української Повстанської Армії що такі результати великої світової бійні не визнавала, вимагаючи повного суверенітету Української РСР та ліквідації однопартійної диктатури ЦК КПУ (заборонена в Україні організація).

Все це ми знаємо зараз. Коли проаналізовано історичний досвід. Коли розпочатий процесс ексгумації та перепоховання людських решток з масових могильників (могилами ці групові поховання язик не не повертається назвати) військовиків РККА. Коли майже подолано багатодесятилітній конфлікт між нащадками прихильників двох тоталітарний ліворадикальних партій - ЦК КПУ (більшовиків) та СБ ОУН (бандерівців).

Але чи розумів це рядовий Іван Петренко, що його викрали з українського глухого села рекрутери РККА та прогнали крізь "форсування Дніпра", "наступальні операції", голод, втому, звірячу агітацію виродка-пропагандиста Іллі Еренбурга?

Чи розумів це умовний діяч комсомольської організації, син матері-людожерки, активістки колгоспного руху з "комітету бідноти" що годувала одних своїх дітей іншими, опинившись у власноруч створеній "чорною дошкою" пастці?

Чи передбачали українські радянські письменники-агітатори, щирі комуністи та інтернаціоналісти-українізатори Рильський, Стельмах, Тичина чи Довженко, що ми будемо з огидою стирати їхні імена з назв наших вулиць та парків як пособників, укривателів Голодоморів, масових політичний репресій, катувань та інших звірств політичної поліції УРСР?

Ні, не передбачали. Історія проста і зрозуміла на сторінках шкільних підручників з історії, а в реальному житті ми оточені муаром невизначеності, помилок, брехні, пропаганди та просто самовдоволеної пихатості з переоцінкою власних (доволі посередніх у обивателя) інтелектуальних здібностей.

Записуючись у фанатичні активісти "колективізації імунітету" пам'ятайте, на відміну від минулих активістів колективізації сільського господарства, вас може чекати не засудження історії та декомунізація, а трибунал та шибениця ще за життя.

Зіганувший по вені Модерною, АстроЗенекою чи Пфайзером не забувайте, що застосовуючи насильство по відношенню до "антиваксів" ви автоматично виправдовуєте насильство окупантів зі "Спутніком" щодо українців окупованих Криму та Донбасу.

Нам ще розкопувати ті масові поховання й проводити судовомедичну експертизу тих списаних окупантами на "COVID" людських тіл.

Кожен раз зловивши росіянина на брехні я задаю одне питання: "що ти будеш робити, коли Путін визнає що ти брешеш? а він, якщо раніше не помре, неминуче все визнає не перед трибуналом, то в мемуарах".

Кожен агітатор-ковідобіс, кожен волонтер-ковідопропагандист має задати собі питання, а що він буде робити коли слова противників насильницької вакцинації будуть підтверджені журналом Nature. Коли розслідування Уханьського Інциденту та наступних містифікацій ЦК КПК переростуть у судові вироки та рішення про компенсацію шкоди.

Я особисто якомусь "Просто Васі" смерті від "Супутника" в окупованому Криму (бо порохоботи поголівно замазані в ковідному мракобіссі) спускати з рук не збираюсь. Нехай будуть страчені санфюрер Ляшко з Ібігданом, але кримські зондеркоманди козачків-чорносотенців з нагайками зі сексшопів понесуть заслужену кару!

Нехай вершиться вища справедливість, навіть якщо для цього загине світ!

ЩЕ:
Писав з іншого приводу, але витягну з загашнику:

Неначе Хантера дітей [link]
Бідон любя фейсбук-блядей
Послав на землю їм пророка [link]
Святий поток благовістить
Падіння мосту [link] возвістить
Навчені клоуни
І лукаві
Бідонову святую славу
Розтліли
І чужим слугам
Пожерли жертву
Омерзились
І Петре святе
Горе вам
На стадіоні затравили!
І праведно Бідон беликий
Немов Зеленських лютих диких
Тразит в них повелів забрать
Крим визнать і Донбас амністувать!

Аналітична вартість будь-якого тексту дорівнює його прогностичній реалізації. Із закінченням першої каденції президента Трампа можна провести певні підсумки, щодо моїх попередніх зауваг [link].

Перше, президент Трамп дійсно почав велику реконструкцію Сполучених Держав Америки (сам так правильно перекладається назва цієї федерації). Ним було ліквідовано десятки тисяч бюрократичних регуляції. Знято безліч заборон на нафтодобуток й завдяки сланцевій революції американська нафта стала відновлюваним джерелом енергії. За президента Трампа економіка СДА відновила стрімке зростання початку двадцятого століття (відновленню не завадив навіть коронавірусний психоз демократів у окремих державах СДА). Америка відновила технологічне лідерство і змогла відмовитись від російського космічного батута.

На зовнішньому фронті, президент сполучених держав припинив найбільш збиткові, розпочаті посттроцкістським рухом неоконсерваторів війни проти традиційних патріархальних держав Ісламу (держав шаріату і данини). Поставив націонал-комуністичний Китай на місце у виграшній для СДА торговій війні. Як я і прогнозував, відмінно впорався із Володимиром Путіним (Платовим) перетворивши альфа-самця початку "десятих" з фронтмену російського олігархічного бойсбенду "білих негрів" на переляканого літнього сутенера, що ховається у своєму мафіозному схроні під землею.

Щодо України сполученодержавний президент провадив політику холодної, але невідворотної підтримки. Україна нарешті почала отримувати від Сполучених Держав пушки замість ковдр. Адміністрація Трампа припинила практику зовнішнього управління щодо України обірвавши бюрократично-корупційні зв'язки часів Обами-Байдена, що спровокувало навіть певний вакуум влади, яких періодично намагались заповнити певні спритні наші екс-співвітчизники з Брайтонбіч.

Сама Україна, через корупційні скандали Хантера Байдена та Дзердзя Сороса й активну (хоч і не завжди корисну для України) політичну позицію американських чиновників українського походження, стала невід'ємною частиною сполученоамериканського порядку денного. Ukraine більше не просто пункт поряд з United States у Інтернет-анкетах, це дальній, але союзник. Морально сильний, хоч і несправедливо скривджений і пограбований. Впертий і азартний у своєму спротиву російський "мафії зла". Строптивий щодо неорадянського європейського союзу. Україна більше не невідомо де розташований shithole, а частина американського політичного життя. Частина настільки серйозна, що це дозволяє поставити на порядок денний відповідальність демократичної партії СДА як союзника Джозефа Сталіна у питанні Голодомору (1921-1933) і необхідність повернення українцям вивезеного у СДА під виглядом "індустріалізації" мародерського золота "Торгсіну".

Розібравшись чого саме досяг Дональд Джон Трамп як керівник федерального уряду Сполучених Держав Америки, слід розібратись що відбувається вдома у нашого заокеанського союзника.

А відбувається там зараз європейський неоколоніальний заколот, реванш проєвропейського компрадорського капіталу демократів часів американського громадянського конфлікту між аболюціоністами та конфедератами й спроба ревізії американської війни за незалежність.

Сполучені Держави Америки це єдина країна третього світу що змогла вирватись із колоніальної пастки Європи, перемогти Європу у двох світових війнах і відівчити кровожерливі європейські еліти від терору щодо всього іншого світу. Тому таргани яких чітко за моїм прогнозом вигнав з під плінтусів "Дональд-реконструктор", вирішили дати останній бій дезинсекторам.

Вони підробили вибори.

Демократія - гівно. Пряма демократія гівно пряме, а представницька гівно представницьке. Саме тому американська система, з часів розгрому партії централізаторів-федералістів була побудована на жорсткому несприйнятті демократії на користь республіки, системи що побудована на колегіальному, концесуальному прийнятті рішень з метою захисту людей доброї волі проти диктатури більшості яку реалізують пророки черні.

Саме тому, базовою одиницею федерації Сполучених Держав Америки є край (county). Край це сукупність сіл, містечок і міст конкретного регіону. Краї обирають свої мерів/голів сільрад, своїх суддів, своїх публічних адвокатів (прокурорів) і свого шерифа, що володіє привілеєм відмовляти в правовій підтримці певних, непопулярних в певному краю законів (шерифи регулярно не енфорсять в тім числі хоплофобські закони люмпен-пролетарських, бюрократичних столиць держав СДА).

Ватна Каліфорнія порожняк не гонить. Камала Ґарріс, а далі хоч каміння з неба.

Так ось, абсолютна більшість всіх країв, всіх окрім однієї держав північноамерканської федерації проголосували за осіб, що мали обрати Дональда Трампа та Майкла Пейнса на другі терміни їхніх посад. Тим не менш, олігархічні, як провінційні малоросійські, так і глобальні неоколоніальні медіа оголосили переможцем виборів расиста-маразматика Джо Байдена і його чи то посіпаку, чи то його бебісітера клінтонітку Камалу Ґарріс. Що трапилось?

Трапився путч. Неоколоніальні сили, використовуючи найбільш грубі, підкреслено кострубаті технології підробки виборів у третьому світі спробували перетворити СДА на "бананову республіку".

Задля цього:

а. Було встановлено тотальний контроль над ЗМІ. Американські і світові медіа наразі є європейською неоколоніальною машиною пропаганди, що оболванює довірливих обивателів

б. Було роздуто і ідеологічно індоктриновано "технологічних гігантів" штибу facebook, twitter, google, youtube та інш. Соціальні мережі були перетворені на пропагандистські майданчики, місце оголтілої травлі, цензури, придушення інакодумства і промивання мізків тих самих обивателів (фактично, у фейсбуку щодо коронаістерії був повторений т.з. "стендфордський експеримент").

в. Було створено і просунуто монополію фірми Dominion Software у питанні підрахунку бюлетенів під час обрання виборщиків, що голосують за президента Сполучених Держав Америки. Вказана фірма виконала роль українського ЦВК на виборах 2004-го року.

г. Була побудована машина з виробництва підробних бюлетенів у вигляді системи незаконних виборчих дільниць у парках та інших місцях що керувалась зіпсованою (Racketeer Influenced) корумпованою організацією Марка Цукенберга Center for Technology and Civic Life.

ґ. Не дивлячись на все згадане, змова провалилась. Дональд Джон Трамп не тільки повторив результат американської електоральної революції 2016-го року, але й настільки наростив свою підтримку, що зламав ідеально налагоджену машину шахрайства ліваків-неоколоніалістів змусивши їх максимально грубо, з безліччю свідоцтв витягувати солодку парочку Байдена й Ґарріс під запланований результат.

Що далі? Наразі, офіційно на рівні лівацької пропаганди вже визнана перемога виборщиків Трампа щодо 232 голосів із 271 потрібного. Вибори були очевидно підроблені у п'яти державах, що дають спільно 63 голоси виборщика.

Саме у цих державах мають бути вилучені повторні, нерезидентів, мертвих душ, в результаті "каруселей" та вкидання підробних бюлетенів голоси.

У випадку якщо це не можливо і буде встановлено що держави та краї не встигають провести нові вибори, виборщиків згаданих держав можуть призначити їхні парламенти (у помилковому перекладі т.з. "конгреси штатів").

У випадку, якщо місцеві парламенти не зможуть призначити достатню кількість виборщиків, голосувати мають наявні виборщики.

Характер змови настільки очевидний, а сама змова носить настільки антиамериканський, неоколоніальний характер, що вже п'ята частина виборців-демократів переконана, що вибори були підроблені на користь корумпованого Джо Байдена. Відповідно, виборщики демократів слухаючись свого протестантського сумління можуть проголосувати за Дональда Трампа навіть за відсутності виборщиків з американських держав, де вибори підроблені.

Якщо цього не станеться, виборщиками стають федеральні конгресмени від держав, за кількості держав що входять у союз. На цьому етапі, навіть не погоджуючись з результатом, сумлінні демократи можуть забезпечити кворум під час обрання президента сполучених держав конгресом.

І нарешті остання лінія оборони республіки. У ситуації, коли конгрес не зміг зібрати кворум, або іншим чином не зміг обрати президента Сполучених Держав Америки, президентом СДА стає обраний сенатом віце-президент.

Віце-президентом у команді президента СДА Дональда Джона Трампа є Майкл Річард Пейнс.

Опонувати йому у випадку обрання буде засновник соціальної мережі Трампа, медіа-холдінгу Трампа та всесвітнього громадського фонду Трампа сам Дональд Джон Трамп, що спробує повторити свою номінацію 2024-го року.

Цілком можливо, що забруднена у рекеті та корупції Демократична партія СДА на той момент вже не буде існувати. Як і фейсбук, твіттор, гугл та інші спільники путчу. Й у виборах 2024-го року буде брати участь і партія Трампа.

А партія Трампа, це без сумніву прекрасно.

Ймовірний 46-й президент Сполучених Держав Америки

1. Перше [link] що ви маєте зрозуміти Любі Друзі щодо ситуації у Бульбаленді, що за весь час незалежності Білорусі, зовні були визнані тільки одні вибори президента РБ - це вибори 1994 року, на яких власне і переміг вусань. Референдум 1996, юридичні наслідки виборів 1999 (які Лукашенко проігнорував), 2001, 2006, 2010, 2015 ніким поза межами Білорусі окрім КНР і СНД не визнавались.

Шо це значить на практиці? Це значить на практиці, що Лукашенко є нелегітимним правителем Білорусі більше, ніж більшість фейсбучних політолухів які щось щодо нього прогнозують живуть на цьому світі. Він був нелегітимним коли ваш батько вирішував подрочити і спустити, надягти гондон, чи встромити щоб вчасно висмикнути (не вийшло). Він був нелегітимним коли ви мамці в живота ногами били. Коли цицьку смоктали. Срати на горщику вчились. В школу пішли. Закохались у дівчинку з косами. Покрились прищами. Вперше подрочили. Акаунт в фейсбуці відкрили. Тиждень тому написали "режим паде сьогодні чи завтра". А йому похуй.

2. Друге що ви маєте розуміти про Білорусь, це той факт що Лукашенко дотаціями, торговими привілеями, списаними кредитами, діяльністю білоруського корпоративного спрута (про що далі) викачав з Росії від 100 до 1 500 мільярдів доларів США. Так, ці гроші були протринькані на підтримку та модернізацію безнадійної радянської промисловості, але кожен рубль який проїв вусатий тиран, це рубль який не був витрачений РФ на підготовку до війни, і ведення війни проти України.

Лукашенко танцює цей танець з шаблями навкруги Росії достатньо довго, щоб фейбучні експьорди закрили ротяки і не заважали йому. Колись він спіткнеться. Але ті опозиційні йолопи які програють навіть йому, Росії програють все вже точно.

3. Третє що ви маєте розуміти, це що таке Білорусь. Білорусь це корпоративна держава, яка не має нації що за нею стоїть як джерела легітимності. Яку б кампанію не вели російські ліберали останні пів року, білоруси наразі не є ні гомогенною (йолопи їх ледь не у скандинави записують) ні політичної нацією взагалі. Це в масі глибоко пострадянський ватний силос, що 26 років тихо прів десь між Україною, Польщею, Росією і Латвією. Якщо Україна з точки зору національного будівництва це плавильний котел, Росія кладовище, то Білорусь компостна купа. І нічого гарного в цій купі ймовірніше за все не випріло, які б міазми воно зараз не виділяло.

4. Четверте що ви маєте розуміти, що ми є свідками самоканібалізації російської еліти. Росія це від 100 000 до 1 000 000 сімей номенклатурних "європейських росіян", які ще з радянських часів не живуть в Росії (більшість є вихідцями з дипломатичних номенклатурних кланів і навіть навчались у російських школах при іноземних посольствах за межами СРСР). Наразі, в зв'язку зі скороченням кормової бази на Росії йде поїдання вихідцями з КДБ та бандюганами цих мажорчиків. Мажорчики за згоди кадебістів шукають собі "запасну Росію" яку можна з'їсти, протринькати, ОБІСРАТИ.

В 2014 році, коли почався процес канібалізації, вони спробували провернути те саме з Україною (згадайте хоч гастролі Маші Гайдар та лезбо-курви Хакамади), але українці спустили провінційних ніщєйобів зі сходів взаший, що лузери Україні досі пробачити не можуть.

5. П'яте. Комусь це не сподобається, але нагадати доведеться. Багато конспірологів зараз питає, чому самопроголошені східноєвропейські бантустани типу Абхазії, ПМР чи ЛДНР так покірно оголосили карантини. Відповідь на це питання може дати четвертий президент України, великий прибічник останньої стратегми, вічнолегітимний Віктор Федорович "біжувростов" Янукович. Саме він дозволив собі демонстративний жест - у відповідь на тиск дав ляпаса [link] євробюрократії відмовившись підписувати неоколоніальний договір про асоціацію між Україною і ЄС [link]. Вже за декілька місяців, вже інший президент України (я якої за мовчазної згоди ЄС було анексовано Крім і розпалено гібридну війну на Донбасі) демонстративно тією ж ручкою підписував капітуляцію України перед Євросоюзом.

Наразі Лукашенко, це єдиний вождь східноєвропейського дистрикту [link] який демонстративно і зі знущанням відмовився від участі у коронавірусній афері. Це заколот. І заколот цей чавлять [link].

6. Шосте Любі Друзі. Припиніть читати радянські газети. Всі ці Прянікови, Бабченки, Каспарови, Іларіонови, Шендеровичі, художники Павліченки та інша кацапська пиздота, раніше дуже впевнено віщали про проросійського Віктора Ющенко, "точно зуб даб даю РосУкрЕнерго фірма Петра Ющенко", "Віктор Янукович український націоналіст", та іншу хуйню.

Все дуже просто. Ці клоуни люблять корчити з себе дисидентів, але в критичний момент на їхній телефон іде дзвінок. Вони не беруть слухавку. Не передзвонюють. Вони встають і чим би не займались йдуть у певне приміщення до первого кабінету де товариш майор дає їм вводну які тепер у них переконання. Сказано клясти Януковича за негнучкість - він стає бандерівцем, сказано переконувати малоросів у зраді Ющенко - він стає русофілом, сказано розповідати про черговий мудрий наріт, будуть вам "слов'янські скандинави" у топі ЖЖ.

7. І нарешті, що таке Лукашенко. Лукашенко це спрут і маріонетка червоних мандаринів Китаю. Ця людина донедавна була (через руки підставних осіб) власником однієї з 10 найбільших імперій нерухомості в Москві, яку вона сколотила викупають радянські заводи і НДІ й продаючи станки з проектно-дослідницькою документацією у Китай. Це один з ідеологів Китайської окупації Європи. Це політична тварина.

Тим не менш, ця тварина свою справу знає і сколупнути його буде ой як нелегко і не факт що корисно для України та українців. Навіть загальний страйк проти нього не факт що вийде, а якщо вийде, то страйк проти Маргарет Тетчер йшов рік і програв.

Тому не лізте туди. Не вболівайте за когось. Не вписуйтесь за тирана, ватне населення, блогера, домогосподарку, флейтистку-мінетчицю з символом-долоньками, західних неоколоніалістів чи воруватих російських лібералів.

Там праведників немає. Нікого не шкода.

І це також прекрасно.

Я не часто пишу в цей блоґ. Наразі формат ЖЖ вичерпав себе для мене. Майже всі мої прогнози реалізувались (зараз із запізненням, але стрімко реалізується прогноз на голод у Росії). Мені вдалось монетизувати модель, яка допомогла прогнозувати ці події і конвертувати її в невелике, але варте уваги багатство.

Тим не менш, сучаcний світовий психоз став для мене несподіванкою. Ні сам привід (SARS-CoV-2 не є особливо небезпечним РНК-реплікатором), ні його наслідки (наразі відсутні свідчення про хоч трохи більшу за стандартні спалахи ГРВЗ смертність від COVID-19), ні методи боротьби (неадекватні і нерідко направлені на обернені наслідки) ніяк не співвідносяться з навіть з декларованою ціллю перемоги над захворюванням.

Що змушує мене шукати новий, відсутній наразі в моїй моделі фактор, який і провокує ці події. Гіпотези станом на зараз такі:

1. На планету Земля суне величезний астероїд, або інша подібна глобальна катастрофа (без різниці наскільки вона реальна). Політичні класи вірять у неї і влаштували глобальну відовлікаючу акцію поки вони копають собі схрони на століття вперед.

2. Глобальна система "держав" - суцільна афера. Держави це типізований набір інкапсульованих атрибутів (прапор, гімн, девіз, територія) вигаданий для того щоб приховати факт існування однієї глобальної понаддержавної еліти (інтернаціонального політичного класу), яка править над оскаженілими бюрократіями (європейськими державами), або клубами однодумців що харчуються міжнародною допомогою (третій світ). У глобальній державі, саме зараз, під прикриттям "коронавірусної" істерії, відбувається глобальний державний переворот. Глобальний державний переворот цілком може вилитись у глобальну диктатуру чи глобальну світову громадянську війну.

3. Популяція людей не одноманітна. Інтелект і свідомість відносно недавнє еволюційне пристосування (окремі особини з'явились за часів древнього Єгипту, свідомість як хоч трохи масове явище з'явилось тільки в елліністичній Греції) яке так і не набуло тотального поширення. З великою ймовірністю можна сказати, що повноцінною свідомістю володіють тільки соціопати, з яких складається політична та бізнесова верхівка людського суспільства. Більшість інших т.з. "людей" є лише балакучими й здатними до мавпування людських реакцій тваринами. Оскільки свідомість є енергетично витратною роботою мозку, позбавлені свідомості людиноподібні істоти мають перевагу перед соціопатами у нормальному житті. Відповідно соціопати приблизно раз на сто років влаштовують велику чистку з масовим знищенням схильних до навіювання, позбавлених свідомості двоногих істот. Раніше це були війни (в тім числі світові), зараз намагаються досягти тої ж цілі без війни, але з карантином.

4. Ті самі вводні, але геноцид є не наслідком свідомих дій соціопатів, а лише результатом групової динаміки тваринної психіки псевдолюдей. Раз на сто років двоногі істоти без свідомості досягають якоїсь густини у популяції (механізм подібний на перетворення коника на сарану) і багатократно індукуючи одне одного влаштовують масову різанину. Соціопати в той момент за зразком "Декамерону" ховаються від світу і дають істотам знищувати одні інших допоки не буде досягнута нормальна щільність звіролюдей.

5. Наявне зараз є простим масовим психозом, багатократно посиленим традиційними медіа, соціальними мережами та різноманітними (локальними та міжнародними) бюрократіями. Раніше подібні масові психози виливались і пляски святого Вітта, хрестові походи дітей та фашистські диктатури (з радянською більшовиків включно). Звичайно, констатуючи настільки масове бажання мас до позбавлення себе прав, правлячі верхівки держав (соціопати це чи ні) не можуть втриматись від того, щоб закрутити черні гайки. Сучасний рівень технологій дозволяє закрутити гайки так, як це не снилось будь-якому тоталітарному, тиранічному чи авторитарному режимі в історії людства.

Черговій петиції "української NRA" -
УАВЗ [link] не вистачає менше 100 голосів. Дірку в законі, на яку посилається петиція, я знайшов одним з перших [link] в Україні.

Зацікавленим у темі нагадую, теорію дефолту України як стартової реформи [link] я розробив ще на кінці 2013-го року. Досі впевнений, у випадку якщо б тоді цей план було прийнято, все далі пішло значно краще. Але сталось як сталось, як і прогнозувалось [link].

І це прекрасно.

За результатом вчорашнього дня, хитрого плану наразі не сталось. Тому можна повторити: давати гроші блоґірам було дуже поганою ідеєю для Петра Олексійовича Порошенко [link]. Якого я до-речі моментами безмірно поважаю, хоча як президент середнього класу він обісрався й грантожери йому не допомогли ніяк, хоча обіцяли що з ними буде "не як у Ющенко".

Ну так дійсно,"не як у Ющенко". Цілих 24% лузерів.

І це прекрасно.

Почну з основ, головної тези тексту: "Уго Чавес правак". В Україні склалось переконання, що Венесуела це черговий лівацький експеримент, який не полетів. Це не так. Існує небагато речей у цьому світі, більш лівих ніж найправіший "маніфест ОУН(Б)" середини сорокових років двадцятого століття (їх було багато). Так ось, "ідеї Болівара" не відносяться до цього класу об'єктів.

Чавізм по своїй суті права ідея. Замішана на антиімперіялізмі (як ми з кацапами), ненависті до компрадорів (про це далі), правах малих народів (які складають південноамериканський суперетнос), але права ідея. Вона обісралась.

Що ставить задачу віднайти саме ту причину, яка наразі занурює Венесуелу в глибину мороку.

Існує мінімум чотири версії техногенної катастрофи у Венесуелі.

1. Диверсії іноземних держав.
2. Бунт власного середнього класу.
3. Військовий метод.
4. Перша жертва панівного соціально-демографічного тренду цивілізації.

Почнемо по порядку:

1. Диверсії. Як відомо, британський колоніалізм породив двох дітей. Одна дитина (Сполучені Держави Америки) нічого, а інша бридкий виблядок (Росія). Версія згідно якої імперіялізм США запустив крах енергетичної системи Венесуели має право на життя. Можливо навіть, перші вибухи підстанцій відбулись саме як диверсія аналогів російських хлопчаків з диверсійних груп ГРУ (дуже смішно рюмсають перед смертю). Але нормальна держава перетравлює такі диверсії на "раз два". Версія диверсій не виключає, а посилює все інше.

2. Середній клас. Про це мало хто каже, але всі південноамериканські держави колоніальні. Це значить, що колись дуже давно дрібна іспанська шляхта втекла подалі від рідної батьківщини, зустріла людожерські (буквально) держави мезоамерики з кам'яним знаряддям праці, але розвинутою бухгалтерією з криптографією (я не жартую, у них навіть обчислювальні знаряддя були), очолила революції тубільців та знищивши ці потворні утворення почала панувати на своїй сторонці.

Ще раз: держави ацтеків, майя, та інша туземна хуябора були ПОТВОРНІ. Це людожерська гидота. Європа реально звільнила тубільців від гніту власних держав запропонувавши щось не настільки мерзотне.

Як наслідок цього, лишились міські нащадки конкістадорів. Середній клас. І як завжди, частина середнього класу захопилась фентезі, а саме гарними казочками про тубільну (без колеса, коли Європа вже з паровими машинами гралась) прости наш грішних Господи, "цивілізацію". Частиною цієї "цивілізації" був Чавес.

Ми ненавиділи Чавеса і на це були причини. Але давайте визнаємо: Чавес був генієм влади. Обаяшка, надзвичайно харизматична особистість, націоналіст (ідеї Болівара націоналістичні, як я вже казав). Бойовий генерал (там є де і з ким воювати). Чавес прийшов як голос мас і тримався на їх підтримці (часто майже фіктивній, у вигляді голосування з джунглів, т.ч. підробки виборів, хоча якщо б він не підробляв ці голоси вони б прийшли та реально за нього проголосували як типовий сурковський "глибинний народ").

Середній клас, компрадори, бюрократія, його НЕНАВИДІЛИ приблизно такою ненавистю, як Адольфич (цей київский синяк мабуть вже має зватись "художник-акціоніст") ненавидить жлобів.

Чорт зна скільки років, ці хлопці намагались сковирнути Чавеса. І знаєте що? Уго був геній. Коли всі його зраджували, коли армія вже тікала, коли натовп йшов на його палац вішати його за шию, він виходив посміхаючись до них і влаштовував ОБНІМАШКИ. Натовп переходив на його сторону і йшов пити пивце з ним.

Чавеса немає. Середній клас хоче крові чавістів.

3. Мілітаристика. Військові тупі. В структурі де Білозерська інтелектуал, немає місця для розуму. Армія це базис соціальної піраміди Маслоу. Тупа, але цілеспрямована істота, які лізе до горлянки іншої соціальної піраміди щоб її перегризти. Вона чавить, пригнічує особистість, розум, совість. І вона перемагає якщо проти неї не бореться така сама тупа рептилія (характерно, у всіх війнах цивільних жертв завжди більше ніж загиблих солдат).

Проблема цієї соціальної структури в її перевагах. Вона тупа. Армія це засіб на тиждень (Грузія), на роки (друга світова війна та Російсько-Українська війна), максимум на десятиліття. Але вона все робить тупо. По мірі бунту середнього класу проти Чавеса, його (класу) міграції, посади основних інфраструктурних об'єктах Венесуели займали солдатики-строковики.

Які "солдатської смєкалкой" видирали всі системи захисту, ставили "жучки" на запобіжники, ваяли скрутки на контактах.

Система була працездатна. До першої великої аварії. Ось вона.

4. Цивілізація. Історія людства знає багато прикладів, коли людська праця не коштувала нічого, або коштувала задорого. Сьогодні ми огороджуємо поля для овець і вішаємо віланів-бродяг, а завтра купуємо за золото негрів на прості роботи. Одне як правило слідує за іншим.

Зараз у всьому світі дефіцит кваліфікованої праці. Тих самих забитих білих "омег", які старанно чистять контакти, перевіряють рівень конденсату, вчасно міняють масло ДВЗ та графітові щітки на електродвигунах. Дефіцит білих мавп.

Уго Чавес, як я вже казав, був генієм. Він досконало утримував владу і експлуатував цих самих білих мавп (нащадків конкістадорів). Але мавпи не ідіоти і це розуміли. Тому вони роки тому полишили батьківщину. Кваліфіковані інженери, робітники, медсестри, програмісти, просто поїхали за кордон. Недокомплект в енергетичній компанії Венесуели досягає 70% (що і змушує ставити на пост солдатиків нещодавно вкрадених у племені з джунглів воєнкомом).

Кваліфіковані спеціалісти не обов'язкова штатна одиниця. Правильно налаштована система працює і без них. До першої великої аварії (яка може бути результатом диверсії, саботажу, або нехлюйства). Аварія відбулась.

Висновок. Де тут Україна. Ніде. Порошенко не Чавес. Тимошенко не Чавес. Навіть Зеленський не Чавес.

Але продуктивний клас залишив Україну і тут також рано чи пізно пиздане.

І це прекрасно.

Вся ця свара порохоботів за бюджет виборчої кампанії-2019 Порошенко (хто не зрозумів, це вона), це не просто бійка лисих за зачіску, це явна ознака слабоумства цих самих порохоботів. Ідіоти дійсно думають, що їм щось світить і виділення грошей якось залежить від їх (прости Господи) "ефективності" чи лояльності.

Я подібну помилку робив десь в двадцять, коли стикаючись з реальними українськими виборчими кампаніями зі всіма своїми теоріями міжнародного республіканського інституту, кричав, волав, видирав собі волосся від хронічної корумпованості та якоїсь інфернальної антирезультативності виборчих штабів всіх рівнів.

З віком прийшло усвідомлення: я був дуже наївний дурень, про що мені не один раз майже прямо казали ментори. З якоїсь підліткової дурістики я дійсно вірив, що ось вся ця українська виборча возня в політичною рекламою та бюлетенями має якесь відношення до представницької демократії (яка гівно).

Реальність банальна: ні. Результати виборів в Україні визначаються в наслідок довгих, багатоетапних, силових переговорів неформальних виборщиків - членів виборчих комісій всіх рівнів. Вказані особи на кожному рівні є довіреними особами певних чітко визначених бюрократично-кримінальних племен з коріннями із радянської номенклатури. Під час торгу, дійові особи (актори) опираються на реальну явку (саме вона дозволяє перекладати бюлетені з пачки у пачку), віртуальні соціологічні опитування афілійованих кришами-франчайзами (партіями та політичними блоками) "соціологічних інститутів" , віртуальні голоси "соціально-вразливих верств суспільства" (раніше шахтарів, зараз переселенців й субсидіантів), та вето комісій вищого рівня. При цьому, комісії ведуть торги-перерахунки поки не досягається консенсус між ключовими акторами (іноді консенсусу допомагає крадіжка печатки ТВК, вивіз бюлетенів у невідомому напрямку чи виклик "Альфи" СБУ).

У цій системі сама виборча кампанія є для сторонніх осіб виключно меморіальним шоу, ритуальним масовим дійством на Бахтіним. Як вертеп, карнавал, чи гей-прайд [link].

У цій системі, реальна активність мас (як з Ющенко-2005 чи Порошенко-2014) тільки заважає процесу й викликає організаційний колапс на виборчих дільницях що здатні витримати максимум 20-30% явку.

Чим же тоді є виборчі бюджети (білі, сірі, чорні)? Все дуже просто, це є інститутом дару (дачі). Більшу частину часу, політична система працює в режимі концентрації малих струмків ресурсів у великі ріки з потраплянням цих потоків у кишені найвищих акторів. Це може бути перетворення хабарів у відкати смотрящім, подарунками люфтваффе герр Герінгу, чи передачею Іудеї Клеопатрі. Але існують моменти коли влада хитається, ріки розвертаються й римський тріумвір Антоній несе дари провінційному царю Іроду.

В Україні цим чітко контрольованим моментом є вибори, а формою дарів (винагородження корисних стовпів володарювання) - бюджети виборчих кампаній. Й будь-який одарований, якщо він не ідіот (а настільки ідіотів там мінімум) спробує використати бюджет за призначенням - вкрасти його, хоча б щоб розрахуватись з патроном одразу після його (або іншого патрона) перемоги.

З цієї точки зору, дати хоч копійку грошей блоґірам, буде дуже, дуже, дуже нераціональним вчинком зі сторони Петра Порошенко.

Гроші в системі отримує той, хто їх давав раніше. А раніше їх давав в кращому випадку Бірюков. Тому блоґір: лижи - не лижи, все проєбом.

І це прекрасно.

Схоже вдалось прибрати набридливу пропозицію прийняти нову ліцензійну угоду ЖЖ (до цього коментарі вдавалось лишати тільки кожен раз додаючи їх разом з авторизацією). Для цього треба виділити інспектором Хром відповідну кнопку, прибрати атрибут disabled="disabled" та спокійно натиснути continue без відмітки про згоду з новою угодою.

Повірте, свій "ядерний ракетний двигун" (схоже на його стендовому дослідженні вони засрали Європу рутенієм-106) вони зробили так само через сраку.

ЩЕ:
Пости схоже теж тепер можу робити. Буду налаштовувати репостінґ.
ЩЕЕ:
Схоже вдалось. Про минулі танці з бубном навколо цієї проблеми є запис у профілі ЖЖ.

Profile

none_smilodon

My Website

May 2024

S	M	T	W	T	F	S
			1	2	3	4
5	6	7	8	9	10	11
12	13	14	15	16	17	18
19	20	21	22	23	24	25
26	27	28	29	30	31

Syndicate

Page Summary

.ua: Осінь команданте Зеленського.
.ru: ч. 1, 2 ст. 353 УК РФ.
.ua: Ост-московська компанія.
.rz: УРСР як постійний член Ради безпеки ООН.
.ru: Ядерный пепел-2.
.rz: Радіо тисячі болот.
.ru: Построссийское пространство.
.ua: Реквієм за радянською Мрією.
.ru: Вєлікоє сідєніє 2021-2022.
.ua: Fiat iustitia, et pereat mundus.
.sm: Тут також наріт не тих обрав.
.us: Перефарбувати Білий Будинок у червоний колір.
.rz: Гниє Білорусь.
.rz: Zeitgeist-2020.
.ua: УАВЗ.
.rz: Дефолт України-2.
.rz: Важко бути Піфією.
.rz: Венесуела-2019.
.ua: Вибори-2019.
.lj: Рукодупи.

Style Credit

Style: Neutral Good for Practicality by timeasmymeasure

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated Jun. 9th, 2025 02:53 am

Нотатки Українського Імперіяліста™

Так, я дійсно Жидомасон.

Recent Entries

.ua: Осінь команданте Зеленського.

.ru: ч. 1, 2 ст. 353 УК РФ.

.ua: Ост-московська компанія.

.rz: УРСР як постійний член Ради безпеки ООН.

.ru: Ядерный пепел-2.

.rz: Радіо тисячі болот.

.ru: Построссийское пространство.

.ua: Реквієм за радянською Мрією.

.ru: Вєлікоє сідєніє 2021-2022.

.ua: Fiat iustitia, et pereat mundus.

.sm: Тут також наріт не тих обрав.

.us: Перефарбувати Білий Будинок у червоний колір.

.rz: Гниє Білорусь.

.rz: Zeitgeist-2020.

.ua: УАВЗ.

.rz: Дефолт України-2.

.rz: Важко бути Піфією.

.rz: Венесуела-2019.

.ua: Вибори-2019.

.lj: Рукодупи.