none_smilodon: (Default)

Чим відрізняються обидві українські «революції» (2004-го та 2013-го) від «Славної революції» в Англії, війни за незалежність США чи «Великої Революції» Франції? У наших народних хвилювань не було ідеї. Якщо відверто, то ідея була, але ідея глибоко персоналізована, у 2004 році вона звучала «не пустити Януковича в крісло», а у 2013 «турнути Януковича з крісла». Були і паралельні мотиви, у вигляді: 1. Вступу в Російську Федерацію Європейський Союз; 2. Насмиканих з Інтернету цитат доктора телемедицини Богомолець; ну і звичайно 3. Великого і страшного Межигір’я, де катують бідних Тань Чорновіл та обсипають срібляниками Тань Монтян.

Власне це і зумовило назву останнього українського повстання «революцію гідності». За що ви стояли? За гідність? В чім ця гідність виявляється? Аааа…уууу…мммм…ну корупція, так жити не можна… ах, да! Межигір’я.

Словом, «ваш пост огорчаєт нєгров» і взагалі, це питання нівечить пам’ять небесної сотні, земної тисячі та якоїсь іншої хуйні.

Висновок: ідеї немає. А немає ідеї виключно тому, що немає розуміння того, у чому саме ми живемо, чому так жити не можна.

Тому почнемо з самого початку. Англосаксонська соціологія поділяє суспільство на три страти. Ці страти: Upper class (Вищий клас), Middle class (Середній клас) та Lower class (Нижчий клас). В свою чергу, якщо ми подивимось на кожен клас, він також ділиться на частини. У Вищий клас умовно зараховують олігархію, родову аристократію та celebrity (що сумнівно). Середній клас поділяють на Вищий Середній та Нижчий Середній класи. Нижчий клас умовно ділять на пролетаріат та маргіналів (декласованих, злочинців). В свою чергу, ця класифікація має долі умовностей. Так, кваліфікований робітник (синій комірець) в останній час став частиною як мінімум Нижчого Середнього класу, а офісна робота в сучасному світі стає формою велферу (welfare, соціальної допомоги), таким чином клерки (службовці, новомодно-російськи – «креаклы») маргіналізуються, що не важливо.

Головне тут інше. Вся ця система вкладається у струнку соціальну піраміду. На вершині цієї будівлі знаходиться Вищий клас, який складає 1-2% популяції, він опирається на Вищий Середній клас, якого в нормальному суспільстві біля 15%, решта суспільства поділяється між Нижчим Середнім класом (куди у англо-саксів за визначенням відносяться в тім числі вихідці з дна, скоробагатьки, 99% євреїв, більша частина артистів та спортсменів… словом, головні споживачі Великих Чорних Позашляховиків) та Вищим Нижчим класом, який, як вже згадувалось, має тенденцію до перетікання у Вищий Середній клас та до люмпенізації залишків пролетаріату).

Україна в цьому плані різко відрізняється від Британії чи США і за суспільною структурою більше схожа на країну Африки.

Українське суспільство складається з 300-450 домінантних сімей (племен, кланів), що контролюють 90% ресурсів та всіх інших, що хаотично перемішуються між Lower middle class та інституалізованим соціальним дном у вигляді рабовласницьких анклавів так званих «місць відбування покарання».

При цьому, ці 300-450 племен мають приблизно по 100 членів в кожнім, де кожен конкретний учасник зграї може виконувати роль як олігарха, так і спадкової номенклатури (ерзац родової аристократії) чи навіть співати-танцювати-малювати видаючи себе в знятих на гроші татуся музичних відео-кліпах за селебріті.

Таким чином, замість структури:

- Upper class 1%-2%
- Upper middle class 10%-15%
- Lower middle class 35%-50%

Ми маємо структуру:

- Upper upper class 0,1%
- Lower middle class 49%
- Underclass 50%

Це і є та сама феноменальна українська соціальна рівність та працюючий український соціалізм [link] про які я пишу всі ці роки. Це типова конструкція для штучної африканської держави, де певна кількість племен негрів разом з «незалежністю» отримують контроль на колоніальним апаратом і грабують за його допомогою інших негрів поки, аж коли колоніальний апарат не розвалиться вичерпавши силу управлінської інерції закладеної в нього метрополією.

Нарешті, ми підходимо до ще більш цікавого феномену: Upper upper class в англо-саксонських країнах також є і його також біля 0,1%. Це так звана родова аристократія, яка в Країнах Співдружності (Commonwealth realms) має різні феодальні титули, а в Сполучених Штатах представлена цікавими сімействами штибу Кеннеді, Бушів чи навіть Рокфеллерів. Цей Upper upper class спирається на Upper class якого 1%-2% і з яким відбувається достатньо кволий, але обмін людським ресурсом (приклади: сім’я Гейтсів та Стіві Джобс).

Український Upper upper class також спирається на певний прошарок. Його також біля 1%-2% – т.ч. біля 450 000 – 900 000. Цей прошарок – МВС з сателітами (Прокуратура, СБУ, тощо). Це соціальний прошарок є в кращому випадку Нижчим Середнім класом і активно обмінюється кадрами з маргіналітетом.

За дивним збігом обставин, ці структури є залишком радянського колоніального апарату [link].

Таким чином, замість 2 млн. американських мільйонерів, які живуть на техаських ранчо та у маєтках Нової Англії, український Вищий Вищий клас спирається на 450 000 міліціонерів, які живуть в гуртожитках, казармах та оформлених на тещ котеджах й грабують інше населення на догоду недолугій помісі алігархату, селебріті та спадкової номенклатури.

І тепер час повернутись до «Славної революції», «Війни за незалежність» та «Великої» разом з «Жовтневою» революцій.

Олівер Кромвель жорстоко (на рівні геноциду) розчавив бунт Ірландії, яка підтримувала «єдиного легітимного короля» Карла І Стюарта. Не дивлячись на те, скільки разів ранні США губили свої столиці, англійські колоніальні війська були знищені засновниками держави. Епічне мочілово над дрібною аристократією, яку здійснив Робесп’єр, навіть описувати не треба.

Навіть російські більшовики, чітко знали на кого вони опираються і на кого опирається соціальна піраміда Імперії Романових.

Український Нижчий Середній клас, який під орудою ображеної третини Вищого Вищого класу здійснив постання проти двох Третин Вищого Вищого класу, що спирались на декласованих суб’єктів з органів колоніального управління та криміналітету:
а. не знає свого ворога;
б. не готовий корінним чином змінювати соціальну структуру;
в. втратив шанс фізично знищити опору власної еліти і замінити її собою.

Це, а не таємничий кремлівський «апарат ведення психологічної війни» змушує вас відчувати себе зрадженими і розбитими.

Це і є Корінь Зла.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

04.05.2012 [link] року я виступив у неприємній для себе ролі – провидиці Касандри. Саме тоді, перебираючи свою підшивку «Урядового кур’єру», серед повідомлень про виклики у суд та призначення розпорядників майном, я побачив звістку про банкрутство соціально-економічної моделі України.

Ні, звичайно у «Урядовому кур’єрі» не було написано щось кшталту «арбітражний керуючий призначає загальні збори учасників ЗАО Україна з метою ліквідації», але там містилось дуже важливе повідомлення: кількість пенсіонерів в Україні перевищила кількість працюючих у легальній економіці. Я зробив висновок: лічильник самознищення почав відлік.

З тих пір багато що відбулось. Україна, як я і прогнозував, повторила шлях СРСР та почала відкидати найбільш дотаційні регіони. Як я і прогнозував, разом з регіонами Україну почали залишати непродуктивні шари суспільства (чого варта тільки масова втеча спецпідрозділу «Беркут»).

21.03.2014 року, десь приблизно за два роки від моменту перевищення кількості пенсіонерів над працюючими, президентом Росії Владіміром Путіним був підписаний папірець, який на його думку мав узаконити анексію, чи швидше відпадіння АР Крим зі складу України.

Як я і прогнозував тоді, викинутим зі складу України виявився найбільш дотаційний регіон, де на 251 000 офіційно працевлаштованих (до 70% з яких задіяні в держсекторі), було наявно 526 206 пенсіонерів [link]. Саме кримські пенсіонери проявили найбільшу ініціативу щодо т.з. «референдуму», влаштовували народні гуляння щодо здійснення анексії і масово почали зміну громадянства.

Саме «Беркут» дотаційного Криму, здійснив найбільше звірств під час спроб придушення поганенького, але повстання середнього класу на кінці 2013 року.

Разом з анексією Криму, Україна відкинула пів мільйона нахлібників, але з 2012 року дещо змінилось. Так, за повідомленням Пенсійного Фонду України кількість працюючих в Україні зменшилась з 13 743 194 станом 01.01.2012 [link] до 13 491 256 станом на 01.01.2013 [link]. В останньому щорічному звіті фонду, інформація станом на 01.01.2014 взагалі відсутня, але я думаю що кількість працюючих точно менша 13 млн., а можливо менша за 12 млн. осіб.

При цьому, за 2013 рік [link] Пенсійний фонд призначив 544 100 пенсій.

Щоб визначити реальну кількість працюючих та пенсіонерів, треба згадати що станом на січень 2014 [link] населення України складало 45 418 160 осіб. В порівнянні з січнем 2013 [link] року, це означає скорочення населення на 134 840 осіб.

При збільшенні кількості пенсіонерів на більш ніж 500 тис., максимум на який їх кількість могла скоротитись демографічно – 134 тис.*. Реальна кількість пенсіонерів може бути більшою за 14 млн., а реальна кількість працюючих – менше 12 млн., чимала частина з яких задіяна у сфері державного управління та коловладних бізнесів і т.ч. також є утриманцями.

Наразі, в певних колах є популярним жарт про потрапляння на сторінки підручника з історії України. На великий жаль, все набагато гірше. Наше з вами покоління, потрапило у підручник зі світової історії, у той самий розділ де описуються причини зникнення цивілізацій.

«Причиною завоювання ацтеків конкістадорами є надмірна схильність цього народу до людських жертвоприношень», «Драйвером економічної кризи етрусків є звичка їхньої знаті ховати у своїх курганах велику кількість золота», «Передумовою падіння Карфагену є розбещеність його еліт», «Завоювання Візантії мусульманами зумовлено корумпованістю візантійської верхівки», «Римська імперія пала через жадобу власної еліти».

Українці та їхня державність зникли, через небажання самостійно годувати своїх батьків.

Повторюючи в деталях УРСР, Україна приречена повторювати розвал СРСР. Будуючи в обрубку УРСР нову СРСР, Україна знову буде приречена повторити історію в меншому масштабі.

Час припинити копати тунель і почати вириватись з ями. Бо інакше це не кінець.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Якщо шукати стихії частин світу, то стихія Америк це повітря. Стихія вітру, буревіїв, торнадо.

Африка це земля. Чорна, пасивна, ледача, здатная прийняти все що їй дають, включно з ріками крові, що її сито поїть нею темний тубільний характер.

Азія це вода. Вона мінлива, незбагненна, всепроникна. З води бере початок усе живе, але вода в кінці-кінців все і зраджує, лишаючи по собі прах.

Ну і нарешті Європа. Європа це вогонь. Царство пожежі, незламної енергії, осяйного світла. Кузня людства, що завжди кує меча, щоб підкорювати своїй волі пасивні стихії вітру, води та землі. Тверде рало, що вспорює брюшину чорної ледачої Африки, сталевий борт есмінця, що незламно рушить крізь хвилі океанами Азії, залізний гвинт літака, що підкорює свавільне і бунтівне небо.

Європа це вогонь. Вона палає, вона воює, вона бореться, протестує, ламає, живе.

Ось так Європа горить в Римі:

Ось так Стокгольмі:

А ось так в Берліні, Брюсселі, Лондоні:



Європа це стихія вогню, незгоди, гніву.

Та не всі це знають.

Наприклад, не знав це харків’янин і активіст євромайдану Дмитро Пилипець, що 13.12.13 запаркував свій мікроавтобус Mercedes Vito 1999 року навпроти двері під’їзду. Але невідомі європейці нагадали активісту євромайдану: Європа це вогонь.

Забув про це і депутат ужгородської міськради, активіст євромайдану Ярослав Шафарь, що 16.12.13 поставив свій чудовий червоний автомобіль Кіа в безпосередній близкості до нерегльованого пішоходного переходу. Але невідомі євопейці нагадали депутату: Європа це вогонь.

Схожу помилку зробив і активіст євромайдану Євген Буркут, 21.12.13 року він залишив свій мінівен «Фіат» на зеленому насаджені, але знайшлись європейці які нагадали активісту євромайдану Євгену – Європа це вогонь.

Ідентична історія 27.12.12 сталась у Харкові з активісткою євромайдану, волонтеркою Іриною Столяровою та її «Шевроле». Ірина сплутала зелені насадження двору багатоквартирного будинку де мешкає, з персональною безкоштовною парковкою, але прийшли анонімні європейці і волонтер Ірина дізналась: Європа це вогонь.

У тому ж Харкові, депутат обласної ради активіст євромайдану Іван Варченко теж сплутав. Сплутав, судячи з обрису бровки на фоні, перехрестя доріг з депутатською парковкою. Але Харків віявився європейським містом і депутат дізнався, що Європа це вогонь.

А закінчити слід, саме з того регіону, з якого все і почалось – з Закарпаття. Саме там 12.06.13 започатковано нову чудову традицію нагадування ролі вогню в Європі. Саме очільник місцевого УБОЗ, підполковник Кулітець Микола Миколайович (автомобіль дружини якого був так педантично припаркований на тротуарі) першим дізнався чим є Європа…
ЩЕ:
Пост присвячую великому другу Євромайдану, московському екологу-активісту http://lepestriny.livejournal.com/ [link]. Так старий друже, я тебе не забув…

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Сьогодні на майдані дівки обнімали киян. Натовп скандував «кияни з народом». На виході з метро з’явилась ятка «киянам – безкоштовний чай».

Цікава картина? Тільки ось брехлива. Нічого з цього не було. Дівки обнімали ментів. Чай давали ментам. Натовп скандував «міліція з народом».

Цей протест це суцільний стокгольмський синдром. Одні б’ють кийками інших по голові, а інші за це поять їх чаєм на турботливо підставляють європіддони під ноги. Бо у бусиків ніжки мерзнуть, бусики ж купу годин на вулиці чекають. Чекають на наказ дати цим самим мазохістам, що поять їх чаєм, кийком по печінці.

Протест відноситься до Києва по-споживацьки. Протест регулярно публікує список того, що йому потрібне і що за власні гроші він купувати не збирається. Чай, кава, теплі ковдри, антибіотики. Протест це вередливий Ґолем, що вимагає підношень. Генератори, бензин, суп.

За це протест засирає Київ. Протест бере лавочки, обмотує їх колючим дротом, засипає снігом, а сніг обсцикає. Обісцяний сніг протест зве «барикадою».

Не допетрає протест, що барикада це не купа лайна на Хрещатику, барикада це люди які готові її захищати.

А з цим проблеми. Всі хто готові були захищати протест, були здані «Беркуту» як провокатори. Тому від «барикад» протест відтісняють з першої спроби, після чого двірники мітлами і лопатами наводять лад. Протест на це дуже ображається, пише багато гнівних постів у фейсбук і згрібає нову купу лайна посеред Хрещатика.

А потім вимагає пожертв. Шкарпетки, протизастудні засоби, бутильована вода.

Протест дуже ображається, що Київ його мало годує. Протест ображається, що Київ його не захищає.

Протест біжить цілувати міліцію, поїти її чаєм та зігрівати вночі. А потім обмотує лайно на Хрещатику колючим дротом, ставить блок-пости та ловить провокаторів.

І пише ображені пости в фейсбук. Він же протест. Стокгольмський протест.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Як ви назвете людину чи групу людей, які зайнятті написанням скарг до: Ради з прав людини ООН, Верховного комісара ООН з прав людини, Ради Європи, Неурядової міжнародної організації «Репортери без кордонів», Міжнародних правозахисних організацій Amnesty International, Human Rights Waацюtch, Міжнародної організації з питань боротьби з незаконним відмиванням коштів (FATF), Світового банку, Управління ООН з наркотиків та злочинності, а також до окремих урядів країн Групи 20, ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, ЄС, МВФ, Банку міжнародних розрахунків (місто Базель), Світового конгресу українців, урядів Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, США, Канади, Великої Британії?

Як правило таких людей звуть як мінімум скандалістами та склочніками, але більш часто «міськими божевільними». В Україні група людей, яка ухвалила план дій, що приблизно на 80% складається з колективних доносів [link], зве себе «єврореволюцією».

Колись, коли Нон Смілодон був маленький з кудрявою головою, його в школі змушували читати книгу з загадковою назвою «Родная рєчь». В цій книзі йому розповідали про маленького Володю Ульянова, якого чомусь звали Ленін. Ленін любив дітей, їв чорнильниці і суворо забороняв батькам карати діток. Ще в цій-же книзі, Нон Смілодону разом зі всіма іншими дітками розповідали про Вчинок Павліка Морозова. Іноді, після всього цього корисного чтива, педагоги (колеги і однопартійці Іри Фаріон) запрошували радянських діток на бесіду тет-а-тет і заклопотано питали, чи не порушували батьки ременем заборону Леніна бити дітей, чи пам’ятають вони Вчинок Павліка Морозова і чи не розповідали батьки вдома якісь дивні жарти. Звичайно, батьки діточок самі були колись діточками, про Ленінські розмови знали і не без допомоги ременя готували нове покоління радянських дітей до таких бесід.

Так ось, це недоповстання, яке нічого не домігшись вже нарекло себе «революцією», це колективний Павлік Морозов. Інфантильні студенти, яких чомусь не дивлячись на активне ведення ними статевого життя звуть «дітьми», вимагають безкоштовної освіти, підписання папірця, який вони в очі не бачили, а ще щоб не порушували ленінську заборону на ременя. Якщо цього не зроблять, вони погрожують оголосити страйк: мабуть принципово не будуть пити пиво, не дрочитимуть на порнуху та не будуть клянчитиму грошей у мам.

Поки їм не «зроблять красіво», вони будуть стрибати на місці і писати листи Леніну, Діду Морозу і святому Миколаю.

У всій цій історії, викликають повагу тільки Дмитро Корчинський з «Братством», футбольні хулігани з піротехнікою та інші «тітушки з провокаторами». Мент боїться людей рівно настільки, наскільки свідомий шансів отримати бруківкою в голову чи перестріти ображеного біля дому на Червонозоряному 152.

Реально робити те, що робиться в Європі під час акцій проти поліцейського свавілля, під загальне цькування, на фоні того, що Павліки Морозови з євромайдану в будь-який момент можуть зловити тебе і здати «Беркуту»… Щоб це терпіти, треба мати якусь особливу жертовність. І вони її мали, за що зараз отримають кримінальні справи, на яких проти них будуть свідчити Павліки Морозови з журналістськими корочками та заклопотані безкоштовною освітою студенти, які скоро знову почнуть пити пиво, дрочити на порнуху та клянчити гроші у мам.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Демократія лайно. Представницька демократія – представницьке лайно. Представницька демократія, це коли лайно представляє інтереси лайна. У лайна як правило інтереси лайняні, при цьому лайно вам звичайно скаже, що кожен хто не голосує за «об’єднане лайно», насправді голосує за лайно лайняне.

Істина в тому, що нічого кращого людство ще не… хоч стоп, з часів Черчілля таки вигадало, хоча не про це мова.

Справа в тому, що серед багатьох речей до яких привчив нас В.А. Ющенко, слід згадати головне його правило: у випадку політичної кризи розганяй парламент і оголошуй нові вибори.

Вибори для представницької демократії це головне рішення.

Мороз перебіг? Вибори. Комуністи якусь коаліцію замутили? Вибори. Тимошенко зляглась з Януковичем? Вибори.

Вибори, вибори, вибори. Так, вибори нічого не вирішать, регіони в найгіршому для них випадку займуть друге місце після Кличка. Так, у парламент пройде пара-трійка медведчуківців і можливо повернеться Марков. Так, це дорого. Так, елітка наріже дільниці так, щоб не дай Боже у говнораду не пройшов хтось, хто не п’є з ними в одних ресторанах і не є засновником спільних з ними товариств.

Але вибори це єдина і логічна відповідь на всі питання. Кожен раз, коли вам говорять що вибори не бажані, вас дурять.

Коли після революції-2004 помаранчеві (трошки Наша Україна і в більшій мірі БЮТ) не оголосили вибори, а прийняли у свої фракції «перебіжчиків» революція програла.

Коли Тимошенко відмовилась йти на вибори оголошені Ющенком і вчепилась в крісло «неперсональної коаліції» з «не більшою більшістю» Янукович став президентом і зробив «коаліцію тушок».

Коли опозиція домовилась перенести парламентські вибори на 2012 рік, бо криза і фінанси, ви отримали роки покращення [link].

Те за що ви борітесь не революція. Революція стає революцією коли перемагає. Перемогти можна тільки тоді, коли досягнуті цілі. Щоб досягати якихось цілей, треба їх мати. У вас немає цілей.

Немає цілей? Вимагай виборів. Не знаєш що робити? Вимагай виборів. Не розумієш планів вождів? Вимагай виборів. Комуністи РАПТОВО не проголосували разом зі ВО СВОБОДА за відставку Азарова? Вимагай виборів курва. Припини топтатись по граблям. Хто не стрибнув на граблі – той москаль. Хто стрибнув той дебіл.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Мабуть єдина людина з тих, що приймали тоді рішення і коментарі якої щодо тих подій я не читав – Віктор Володимирович Медведчуг. Хоча я звісно не зустрічав людей, які за очі його так звали.

Щодо цієї персони, всі хто з ним були знайомі використовували евфемізми. Сам Медведчуг мріяв би в їх ролі чути «сірий кардинал», «Він Ім’я Якого Ми Не Говоримо», чи навіть «той самий, великий і страшний», але в реальності більшість з ким я спілкувався, звали його «цей уйобок».

Цей уйобок налажав, цей уйобок вкрав, цей уйобок… де цей уйобок взагалі взяв цих уйобків?

Єдине в чому однозначно ніхто не звинувачував «цього уйобка», так в події яка мене цікавила і яка власне дала старт моєму особистому, дрібному інтересу до політики: який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві під час фінальної акції «Україна без Кучми»?

СБУ, ФСБ, ГРУ, ГУР навіть саму опозицію, безліч людей називало безліч варіантів хто міг вигадати цей дебільний креатив, але навіть ці люди апріорно не вірили що так міг налажати «цей уйобок».

Вчора я згадав про цього уйобка.

Дванадцять років тому, я сидів на пагорбі біля філармонії, роздавав «Парламент», який тоді курив, журналістам й намагався з’ясувати, який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві напередодні основного опозиційного мітингу протесту.

Внизу протестувала різнобарвна публіка. Пенсіонери з першотравневими транспарантами. Члени якихось мутних профспілок. Ранні да спілі хіпстери з футболками Че Гевари.

На сцені стояли Лідери Опозиції: Олександр Мороз, Петро Симоненко та Юлія Тимошенко.

Зі сцени звинувачували у зраді… ви будете сміятись… Віктора Ющенко. Півтора наступних десятиліття його також будуть звинувачувати у зраді і я вже не згадаю, хто: Симоненко, Тимошенко чи Мороз більше обурювались якійсь його заяві в стилі «це дешевий фашизм».

Я сидів на пагорбі, чув як внизу розпинається ще брюнетка Юлія Тимошенко щодо зради Віктора Ющенко і пригощав вже третім «Парламентом» чувака, який божився що є позаштатником чито «БіБіСі», чито «СіЕнЕн», ви взагалі якогось «Рейтерса». «Істинно кажу тобі малий, навіть Цей Кончений Уйобок не міг до такого додуматись, щоб напередодні головного опозиційного мітингу відключити говноящик і повести всіх київських люмпенів сюди з цікавості».

За три роки я мав шанс особисто спитати Цього Конченого Уйобка, чи він так облажався, але погидував знайомитись з ним і тиснути цю руку.

Власне кажучи, цю історію я забув до вчора.

До вчора, я був просякнутий такою ж чистопородною зневагою до #євромайдан, як і колись до «України без Кучми».

Я не знаю де зараз знаходиться Олександр Мороз. Мабуть трясеться в якийсь дірі, щоб його не прибрали зачищаючи підногодну з трупом Гонгадзе. Петя Симоненко бореться з владою, жеручи жменями віагру, щоб єбати дородну жирну свинюку, яку він собі знайшов у дружини. Юлія Тимошенко, як і тоді, звинувачує Віктора Ющенко у зраді. Віктор Медведчуг, як ошпарений бігає між Києвом та Москвою і ходять чутки, що «Цей Уйобок знову може стати голою адміністрації перзидента замість Льовочкіна».

Але як і дванадцять років тому, я мучусь приблизно тим самим питанням: який уйобок дав команду гнати той сраний євромайдан?

Цей мітинг визначально був огидний. І на це є три причини:

1. Більшість його учасників, не знала за що вона вийшла. Судячи зі всього, цю угоду прочитав я, Віктор Янукович та ще пара-трійка десятків блогірів з безсонням. Всі інші, як і з ліцензійною угодою Windows, вважали що читання нижче їх гідності. Навіть 70 000 тисяч ідіотів [link], які почали оформлювати свої підписи в персональному порядку не помітили, що посилання на сайті веде на угоду без додатків.

2. Сама ідея мітингу є провансальською. Зі всієї багатоманітності тем, за які можна було дати копняка владі, малороси обрали небажання Злочинного Режиму задешево втрачати суверенітет щодо зовнішніх акторів (наголос на останній склад). Під час інтернет-голосування щодо долі України, лише 3% обрали суверенітет України [link]. No Comments.

3. Ну і нарешті головне – колективні доноси. Один з головних висновків які я виніс з історії гетьманської доби [link] – зневагу до доносів зовнішнім силам. Весь євромайдан, не дивлячись на все антимосковське лушпиння, звівся до картини Ільї Репіна «Малороси пишуть чєлобітну Вашингтонському чорножопому царю на злого гетьмана Януковоча» [link].

Я загубив безліч друзів під час «УБК», коли сказав щось подібне і скажу це зараз: євромайдан це огидно.

Огидно за формою. Огидно за суттю. Огидно за виконанням. Починаючи від акту протесту щодо бюрократичного папірця і закінчуючи брехнею про «150 000 на Майдані», щодо Європейської Площі на якій на значно масовішій УБК вмістилось максимум 25 000.

Євромайдан це огидно, але його не можна було розганяти. Причин цьому безліч, але головна – його мав чекати той самий ганебний фінал що і «Україну Без Кучми».

Євромайдан розігнали і мені (як і щодо УБК) огидно захищати його учасників, але я маю лише одне питання: який уйобок це вигадав?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Проблема моєї участі в «євромайдані» в тому, що я не підтримую його мету. Щоб зрозуміти чому, треба витратити лише 37 секунд [link].

Україна не йде в ЄС. Ви не отримаєте шенген. Ця угода ніяке не «асоційоване членство». Це «східне партнерство».


Доступу до інституцій ЄС ви не отримаєте, проте ми будемо тримати вас за яйця руку та надавати фінансову підтримку, щоб ви гармонізували ваше законодавство з нашими нормами.

Норми євросоюзу це ніякі не «європейські стандарти». Норми ЄС це занудні директиви, де регулюється прямизна огірків, співвідношення розмірів баклажанів у пачці та різні середньовічні неоколоніальні гидоти, по типу того ж «копірайту», чи по-іншому «авторських прав».

Але справа навіть не в цьому. Існує три причини, чому мені не подобається цей «майдан».

1. Перше. Це продовження кепської української традиції шукати собі пана. Подивимось на останні роки. Чи виходили українці проти підвищення податків? Ні. Чи виходили вони на захист права власності, коли влада з опозицією приймала варварські закони по-типу вилучення нерухомості на «суспільні потреби»? Ні. В кінці-кінців, чи виходили українці з вимогами ліквідувати МВС та люструвати всіх співробітників цього організованого злочинного угрупування? Ні.

Українці вийшли проти того, що їхній двічісудимий президент вперше в житті зробив чоловічий вчинок і відмовився підтримувати договорі про васалітет перед Брюсселем. Прекрасно, чудово. Завтра Меркель поговорить з Путіним і вони поділять Україну по Дніпру. А як інакше, якщо вас не цікавить своя державність?

2. Друге. Я читав цю угоду. Не повністю. Без додатків. Не перекладаючи акти євробюрократів, на які вона посилається, але на відміну від 99% придурків що істерять в твіттері по хештегу «#євромайдан» я цю угоду читав. І мені не подобається те, що я там вичитав [link]. Вся угода зводиться до того, що десь в Брюсселі Німці, Ляхи та Жабоїди щось вирішують, а наша провінційна шляхта це або впроваджує, або лишається без єврохабарів. До чого це призведе зрозуміло. Недолуга хохоеліта загубить залишки сорому і почне плазувати перед Брюсселем.

А коли ви, любі друзі, запитаєте що за дєрьміщє вони роблять, вам нагадають як ви махали прапорцями на майдані.

3. Третє. Найбільше мене не влаштовує в цій угоді одне, це одне описується простим словом: «консервація». Якщо Україна підпише цю угоду, на Україну чекає двадцять років консервації цієї еліти і цього status quo [link]. Всіх цих Яценюків, Януковичей, Тимошенок та Симоненків.

Українського Саакашвілі не буде. Масштабної заміни інфраструктури не буде. Економічної свободи не буде.

Буде одна велика «ЄВРОЖОПА». Норму відкатів доведуть до середнього по Європі. Щодо хохлів реалізуються всі ті заборони, про які єврокомісари і не могли мріяти в «материковому ЄС». Державний борг зросте набагато далі 100% річного ВВП.

Дороги особливо кращими не стануть. Ці дороги неможливо зробити кращими, тільки побудувати нові за стандартами США. Просто по цим дорогам заборонять їздити фурам і обкладуть приватні авто податками.

Інвестиції нікуди не підуть. В ЄС на себе грошей немає. Про хохлів ніхто і не згадає. Труба вже не потрібна. Газ вже не потрібен. Промисловість вже не потрібна.

Податки і далі будуть зростати. В теорії, ціна домогосподарства після сплати боргів має схилятись до нуля, або взагалі негативної цифри.

Я не певен, що хочу асоціації з ЄС. Я хочу щоб завтра уряд оголосив дефолт [link], продав всю держвласність за борги і приватизував освіту з охороною здоров’я.

І ЄС тут тільки ворог.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Це депутат Ярема:

А це педутат Москаль:

Кожен з них окремо є опозиціонером, а разом вони частина гордого племені мусорів (у всіх формах та відмінках).

А це законопроект [link] який зліпили, подали та включили до порядку денного ці чудові опозиційні представники нашої еліти:


А ось це – http://roadcontrol.org.ua/ [link] сайт хлопців, що люблять знімати на відео інших хлопців, яким це не подобається. А ось це – http://www.sai.gov.ua/ [link] сайт тих самих хлопців, яким це особливо не подобається. Як і всім мусорам, чиновникам, педагогам та іншій паразитичній нечисті.

Кожен раз, коли хтось почне розповідати як самовіддано Юлі борються зі злочинним режимом Віть, я буду показувати ці пики, ці погони і ці законопроекти.

Дякую за увагу.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Травневі «свята» – яскравий приклад змови між українською «елітою» і українським же плебсом. Неможливо знайти яскравіший приклад спільної роботи всіх українців у напрямку «жити повіки у лайні», ніж ті два тижні на рік, коли елітарна частина саложерів робить вигляд що дуже вірить у права трудящих, дєди воєвалі та православ’я, а інша біомаса самовіддано никає клубні бараболі на клаптиках землі з пташиними правами.

При чому не має значення, до якої соціальної страти ти відносишся, чиновник ти, підприємець, вчитель, мусор чи стоматолог. Якщо ти не еліта, то прийшов травень і ти хуяриш картоплю на дачі. Не на своїй дачі, так на батьківській. Не бараболю, так батат з топінамбуром. Не лопатою на сонці, так слюнявиш бабки трактористу.

Головне ховати клубні. Заривати їх в піздатий хохляцький чорнозем примовляючи «рекс-пекс-пекс» на Городі Чудес в Україні Дурнів.

Рий гнида. Роби вигляд, що першого ти комуніст, п’ятого християнин, а дев’ятого ветеран. Рий та чекай на своє бараболяне дерево.

Бо насправді ти штрейкбрехер. Ти дезертир. Мародер.

«Картопляна змова» це приклад цілого кодексу негласних домовленостей між бидлоелітою цієї країни та її «бидлобидлом».

«Я закрию очі що раз на рік ви два тижні будете нічого не робити за своїми соціальними ролями та перетворитесь на сраних батраків у своїх дачних кооперативах, а ви у відповідь будете труситись над своїм смердючим мішком бараболі на балконі багатоповерхівки». Мішком у ящику. Картонному. З під холодильнику. З пінопластом. З лампочкою розжарювання на 25 ватт.

У всьому світі сурвівалізм, виживальництво – іграшка багатіїв. Щоб там нам не малювала прогресивна голівудська громадськість, але вирити бункер, набити його запасом хавки на рік, накупити стволів, пороху та гільз для дробовику – штука не по кишені ніщєбродам.

Щоб це робити, треба вірити у право власності на землю, вірити у відсутність реквізицій у мирний час, вірити у легальність своєї двустволки. Для побудови свого схрону, треба вірити що скористаєшся ним тільки під час зобмі-апокаліпсису.

Мішок бараболі, то інше. Мішок доступний всім. Мішок нікого не врятує. Мішок сидить на балконі.

Всі знають правила гри: никати бараболю у землю, потім у мішок, а потім на балкон треба, бо завтра ти цієї бараболі можеш і не купити.

Не роби великі запаси бараболі, бо відберуть. Не саджай багато бараболі, бо зберуть за тебе. Май малий клаптик бараболячої ферми, бо права власності тут не існує.

І не бунтуй. У випадку піздєца розбий скло і грій мішок бараболі. Не бийся з поліцією, бо поки сидітимеш у СІЗО, хтось зпиздить твій мішок бараболі. Ходи на «майські» суботники від начальства, бо інакше тебе не пустять за бараболею.

Корінний перелом психології нації, має починатись з бараболі.

Ти трудящий, перше травня твій день? Так працюй сука. Кожне перше травня всі наймані працівники мають працювати 12 годин на пам’ять про своїх безправних пращурів. Щоб відчувати за що боролись.

Православний гнида? Гробки-хуйкі-пасочки? Ось тобі сука закони православного шаріату в кожній конкретній лісополосі, зі штрафами за шашлик у пост. Атеїстам звичайний робочий день.

Дєдивоєвалі? А ти сука воював? Так і працюй, а вихідний не 9-го, а 8-го як у всьому світі і не у всіх, а тільки у працюючих ветеранів другої світової. Щоб згадували побратимів під салют зі стрілецької зброї на кладовищі.

І ніякої бараболі на дачах. Всім робити свої справи по своїх місцях.

Стоматологу лікувати, підприємцю торгувати-виробляти, роботязі точити гайки, чиновнику трястись за своє місце.

Ніякої бараболі.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Profile

none_smilodon: (Default)
none_smilodon

May 2024

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19 202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 12th, 2025 12:49 am
Powered by Dreamwidth Studios