Нотатки Українського Імперіяліста™

Як колись в ЖЖ, «виношу з коментарів».

Зрозумійте мене правильно, я не агітую все це робити. Я звичайно соціопат, але не ідіот, щоб радити комусь когось вбивати, щось підпалювати, чи поливати когось кислотою. Але коли я писав про «референдум про вихід зі складу України всіх регіонів України» я мав на увазі дуже оксамитовий, майже гламурний варіант того, що зараз може відбутись.

Референдум вже йде. Тільки голосують на ньому не бюлетенями та екзит-полами, голосують на ньому бейсбольними битками та арматурними прутами.

У знайомих моїх знайомих був готель у Криму. В цьому готелі вони щось хомутали зі спрощеною системою, кварталами звітності та іншими мулєчками без яких в Україні вести бізнес неможливо. Потім ватніки станцювали яблучко у Севастополі і тепер до них прийшли наші рідні хохляцькі податковики, але вже з податковим кодексом РФ. І тут виявилось, що податки в РФ платять по метражу і нікого не їбе сезонність бізнесу.

А ще виявилось, що вже є московські друзі, які готові цей готель придбати, а цих самих знайомих зробити у ньому менеджерами.

Це я до того, що Росія пройде так далеко, як їй це дозволять зробити. І пройде не тільки танками, але й блатною музикою, колорадськими стрічками та наркодилерами-антифа.

Росія взагалі це не держава, Росія це система організації суспільства. В центрі цієї системи знаходиться цар, а тим що у СРСР звалось «ячейка общества», базовим осередком російського суспільства є тюремна камера з паханом. В центрі цієї системи все виглядає майже пристойно. Якщо заплющити очі на Курам-Байрани, чеченців що танцюють лезгінку з корочками ФСБ й гвалтують місцевих дівчат, та на засилля узбеків, то умовну Москву можна навіть випадково сплутати з мегаполісом. Умовний менеджер Вася Пупкін, він-же «крєакл» є майже європейцем. Він тицяє пальчиком в айфон і навіть засуджує ментів, які періодично застромляють у відділках пляшки в ануси затриманих.

На низу цієї системи тюремна камера. Там щось в ануси застромляють вже щоденно. Вища каста ховає в анусах спирт та наркотики, середняки ховають в анусах ці самі айфони, а дно власним анусом не розпоряджається. Це «пєтухі», «гомосєкі» на презирстві до яких побудована вся ієрархія москвитів від авторитета Матроса до президента Путіна.

Так ось, між тюремною камерою та Москвою є сотні перехідних градацій, життя в яких наближається до того, чи іншого полюсу. Десь посередині «Самопроголошена республіка» де бандити називають себе «Президентами», трохи ближче до Москви статус Криму, який стає такою собі Чечнею. Прикладом «майже Москви» є місто Санкт-Петербург.

Але всі без виключення ці варіації, від Москви і до тюремної камери, це не держава. Це навіть не «бродяча бюрократія» (орда). Росія це Талібан. Все що ми бачимо зараз в Славінську, це типовий, звичайний, побутовий форс-мажор у РФ. То овочевий склад розгромили, то таксисти влаштували війну з циганами за наркотрафік. Зараз в Україні йдуть будні Росії.

З цієї точки зору, Донбас завжди був Росією, просто в цій системі організації суспільства він був тією частиною Росії, яка нижча від «Самопроголошеної республіки», і ближча до тюремної камери.

Тому Любі Друзі, з танками чи без, Росія просунеться так далеко, як ви її пустите.

Мамай [link] в Запоріжжі її не пустив. Він має шанс жити в Україні. Спарров [link] також Росію до себе не пускає. Не без допомоги Коломойского Дніпропетровськ також має шанси жити в державі. Одесити й ті дали бій за свою власність, свій бізнес і в кінці-кінців за свої ануси. Вони теж мають шанс жити в Батумі, а не в Сухумі. А ось мої друзі в Криму свій шанс проєбали. Пройобують зараз свої шанси у Донецьку.

Тому, коли ви чуєте «Владімірскій централ» з чийогось авто, це не питання смаку. Це питання того, що буде у вашій жопі – власне лайно, чи мобільний телефон ось цього меломана.

Як розчиняти пенопласт в ацетоні я пояснювати не буду.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Мабуть єдина людина з тих, що приймали тоді рішення і коментарі якої щодо тих подій я не читав – Віктор Володимирович Медведчуг. Хоча я звісно не зустрічав людей, які за очі його так звали.

Щодо цієї персони, всі хто з ним були знайомі використовували евфемізми. Сам Медведчуг мріяв би в їх ролі чути «сірий кардинал», «Він Ім’я Якого Ми Не Говоримо», чи навіть «той самий, великий і страшний», але в реальності більшість з ким я спілкувався, звали його «цей уйобок».

Цей уйобок налажав, цей уйобок вкрав, цей уйобок… де цей уйобок взагалі взяв цих уйобків?

Єдине в чому однозначно ніхто не звинувачував «цього уйобка», так в події яка мене цікавила і яка власне дала старт моєму особистому, дрібному інтересу до політики: який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві під час фінальної акції «Україна без Кучми»?

СБУ, ФСБ, ГРУ, ГУР навіть саму опозицію, безліч людей називало безліч варіантів хто міг вигадати цей дебільний креатив, але навіть ці люди апріорно не вірили що так міг налажати «цей уйобок».

Вчора я згадав про цього уйобка.

Дванадцять років тому, я сидів на пагорбі біля філармонії, роздавав «Парламент», який тоді курив, журналістам й намагався з’ясувати, який уйобок вигадав відключити телебачення в Києві напередодні основного опозиційного мітингу протесту.

Внизу протестувала різнобарвна публіка. Пенсіонери з першотравневими транспарантами. Члени якихось мутних профспілок. Ранні да спілі хіпстери з футболками Че Гевари.

На сцені стояли Лідери Опозиції: Олександр Мороз, Петро Симоненко та Юлія Тимошенко.

Зі сцени звинувачували у зраді… ви будете сміятись… Віктора Ющенко. Півтора наступних десятиліття його також будуть звинувачувати у зраді і я вже не згадаю, хто: Симоненко, Тимошенко чи Мороз більше обурювались якійсь його заяві в стилі «це дешевий фашизм».

Я сидів на пагорбі, чув як внизу розпинається ще брюнетка Юлія Тимошенко щодо зради Віктора Ющенко і пригощав вже третім «Парламентом» чувака, який божився що є позаштатником чито «БіБіСі», чито «СіЕнЕн», ви взагалі якогось «Рейтерса». «Істинно кажу тобі малий, навіть Цей Кончений Уйобок не міг до такого додуматись, щоб напередодні головного опозиційного мітингу відключити говноящик і повести всіх київських люмпенів сюди з цікавості».

За три роки я мав шанс особисто спитати Цього Конченого Уйобка, чи він так облажався, але погидував знайомитись з ним і тиснути цю руку.

Власне кажучи, цю історію я забув до вчора.

До вчора, я був просякнутий такою ж чистопородною зневагою до #євромайдан, як і колись до «України без Кучми».

Я не знаю де зараз знаходиться Олександр Мороз. Мабуть трясеться в якийсь дірі, щоб його не прибрали зачищаючи підногодну з трупом Гонгадзе. Петя Симоненко бореться з владою, жеручи жменями віагру, щоб єбати дородну жирну свинюку, яку він собі знайшов у дружини. Юлія Тимошенко, як і тоді, звинувачує Віктора Ющенко у зраді. Віктор Медведчуг, як ошпарений бігає між Києвом та Москвою і ходять чутки, що «Цей Уйобок знову може стати голою адміністрації перзидента замість Льовочкіна».

Але як і дванадцять років тому, я мучусь приблизно тим самим питанням: який уйобок дав команду гнати той сраний євромайдан?

Цей мітинг визначально був огидний. І на це є три причини:

1. Більшість його учасників, не знала за що вона вийшла. Судячи зі всього, цю угоду прочитав я, Віктор Янукович та ще пара-трійка десятків блогірів з безсонням. Всі інші, як і з ліцензійною угодою Windows, вважали що читання нижче їх гідності. Навіть 70 000 тисяч ідіотів [link], які почали оформлювати свої підписи в персональному порядку не помітили, що посилання на сайті веде на угоду без додатків.

2. Сама ідея мітингу є провансальською. Зі всієї багатоманітності тем, за які можна було дати копняка владі, малороси обрали небажання Злочинного Режиму задешево втрачати суверенітет щодо зовнішніх акторів (наголос на останній склад). Під час інтернет-голосування щодо долі України, лише 3% обрали суверенітет України [link]. No Comments.

3. Ну і нарешті головне – колективні доноси. Один з головних висновків які я виніс з історії гетьманської доби [link] – зневагу до доносів зовнішнім силам. Весь євромайдан, не дивлячись на все антимосковське лушпиння, звівся до картини Ільї Репіна «Малороси пишуть чєлобітну Вашингтонському чорножопому царю на злого гетьмана Януковоча» [link].

Я загубив безліч друзів під час «УБК», коли сказав щось подібне і скажу це зараз: євромайдан це огидно.

Огидно за формою. Огидно за суттю. Огидно за виконанням. Починаючи від акту протесту щодо бюрократичного папірця і закінчуючи брехнею про «150 000 на Майдані», щодо Європейської Площі на якій на значно масовішій УБК вмістилось максимум 25 000.

Євромайдан це огидно, але його не можна було розганяти. Причин цьому безліч, але головна – його мав чекати той самий ганебний фінал що і «Україну Без Кучми».

Євромайдан розігнали і мені (як і щодо УБК) огидно захищати його учасників, але я маю лише одне питання: який уйобок це вигадав?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Завжди цікавився умовами, в яких творять різноманітні «генії». У найбільшого знавця «величної російської культури», якого я знав – смерділо з рота гнилими зубами. Це приблизно так і виглядало – стоїть воно з палаючим поглядом, віщає про велич культури Пушкіна та Чєхова, а у тебе перед очима зеленіє від воні. А геній повчає про провінційність української культури, і мабуть же тріумфує, от як він приклав «свідомих», що вони з кімнати тікають.

Інший «геній», якого я згадую, був філософ. Не пам’ятаю, як я опинився в гостях у філософа, але пам’ятаю як мене вивернуло посеред коридору. Геній віщає про неможливість досягнення об’єктивного знання, про визначальну помилковість свідомості, а я відходжу у вбиральню і бачу лайно. Багаторічні шари лайна розмазані аж коричневим йоржиком на жовтому від старості «сталінському» унітазі.

Не менш цікаві умови, в яких творить наш старий знайомий [link] – великий спеціаліст по кокакольному фрекінгу [link], а за сумісництвом хохляцький поцрєот расєюшки – юзер crustgroup [link].

Цікава штука, цей Інтернет. Ти бачиш дописи про космос, ядерну енергію і виклики цивілізації, а з іншого боку дрижак зубами, немите місяцями тіло та сморід поту від засмальцьованої тілогрійки.

Ну і звичайно ненависть. Ненависть до «дєрьмови», до «нєзалєжності», до «окраіни». І ім’я їм легіон. Російськомовних. Немитих. Поцрєотічних. Від Кенігсберга до Камчатки.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Це депутат Ярема:

А це педутат Москаль:

Кожен з них окремо є опозиціонером, а разом вони частина гордого племені мусорів (у всіх формах та відмінках).

А це законопроект [link] який зліпили, подали та включили до порядку денного ці чудові опозиційні представники нашої еліти:

А ось це – http://roadcontrol.org.ua/ [link] сайт хлопців, що люблять знімати на відео інших хлопців, яким це не подобається. А ось це – http://www.sai.gov.ua/ [link] сайт тих самих хлопців, яким це особливо не подобається. Як і всім мусорам, чиновникам, педагогам та іншій паразитичній нечисті.

Кожен раз, коли хтось почне розповідати як самовіддано Юлі борються зі злочинним режимом Віть, я буду показувати ці пики, ці погони і ці законопроекти.

Дякую за увагу.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: