none_smilodon | Entries tagged with чомумивжопівєдєньє

Уявіть, що ви йдете по вулиці, а вам на зустріч йде… хокеїст. Приблизно такий:

Хокеїст зупиняє вас і щось питає. Наприклад документи, чи чому ви не в ковзанах.

Тоді ви звертаєтесь до нього:

- Вельмишановний хокеїст, у вас трошки тоноване забрало, на хокейному шоломі відсутній номер і ви звертаючись до громадянина не назвались. Покажіть будьте люб’язні своє посвідчення хокеїста, як того вимагає а. 2 ст. 5 закону України «Про Хокеїстів».

А хокеїст бере вас за руки, починає вінтити і взагалі погрожує вам ключку з шайбою в якийсь отвір запхати.

Тоді ви берете ось цей предмет:

… і акуратно зафарбовуєте забрало хокеїсту. Хокеїст через це має або підняти забрало, що полегшує його ідентифікацію і робить вразливими очі, або взагалі зняти шолом що відриває його розум (він же в голові у них?) для стороннього впливу.

Якщо хтось не зрозумів, я раджу завтра підняти свою дупу та піти в будівельний магазин (можна ненависної Гереги, пам’ятаєте ленінський афоризм про мотузку і капіталістів?) і придбати цю корисну річ.

ЩЕ:
Щось ви бляді пріунилі. Три місяці ви засирали стрічки своїми лозунгами на тему «рабів до раю не пускають», а коли запахло смаженим вирішили зробити вигляд що у вас депресія і розчарування майданом? Не вийде.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Характерна особливість руху що програв, він починає гарячково складати списки своїх ворогів. В політиці, як і в дворовій бійці, переможець тріумфує, а переможений у безсилій злобі плекає плани помсти.

На помсту, як правило, сміливості не вистачає, бо якщо б ця сміливість була, то переможений не був би переможений, бо виграв би і відповідно жодної потреби у помсті не відчував би.

Ідея різноманітних досьє, спала мені на думку багато років тому, задовго до Вікіліксу і масового приходу різних беркут-хом’ячків у соціальні мережі. З’явилась вона, коли я читав одну з біографій Йосипа Сталіна, де розповідалось, що майже до смерті Джугашвілі починав ранок з того, що читав доноси надіслані в Кремль на його ім’я.

Скажу більше, мені навіть за написання концепту цього сайту й створення прототипу, гроші заплатили. Але тут швидко відкрилась одна неприємна деталь…

Справа в тому, що список тих хто складає списки є значно коротшим, ніж самі списки. І що найгидотніше, у випадку чого, всі хто є в списку є потенційними ворогами того, хто складає списки і чим більший список, тим більше зацікавлених в тому, щоб складальнику списків було боляче. Дуже боляче і страшно.

Тому любі друзі, єдиний список який слід створювати, це список нормальних людей. Країна у нас така, що не «купка негідників тримає в страху масу гарних людей», а «купка негідників тримає в страху масу негідників».

Інше що слід передбачити, це процедуру переходу негідника в категорію «людина». Це значить, що починати очистку країни слід не високоморального засудження аморальних типів, а з довгої сповіді, що і як ти зробив поганого в цьому житті.

А ось до цього, навіть я ще не готовий.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Травневі «свята» – яскравий приклад змови між українською «елітою» і українським же плебсом. Неможливо знайти яскравіший приклад спільної роботи всіх українців у напрямку «жити повіки у лайні», ніж ті два тижні на рік, коли елітарна частина саложерів робить вигляд що дуже вірить у права трудящих, дєди воєвалі та православ’я, а інша біомаса самовіддано никає клубні бараболі на клаптиках землі з пташиними правами.

При чому не має значення, до якої соціальної страти ти відносишся, чиновник ти, підприємець, вчитель, мусор чи стоматолог. Якщо ти не еліта, то прийшов травень і ти хуяриш картоплю на дачі. Не на своїй дачі, так на батьківській. Не бараболю, так батат з топінамбуром. Не лопатою на сонці, так слюнявиш бабки трактористу.

Головне ховати клубні. Заривати їх в піздатий хохляцький чорнозем примовляючи «рекс-пекс-пекс» на Городі Чудес в Україні Дурнів.

Рий гнида. Роби вигляд, що першого ти комуніст, п’ятого християнин, а дев’ятого ветеран. Рий та чекай на своє бараболяне дерево.

Бо насправді ти штрейкбрехер. Ти дезертир. Мародер.

«Картопляна змова» це приклад цілого кодексу негласних домовленостей між бидлоелітою цієї країни та її «бидлобидлом».

«Я закрию очі що раз на рік ви два тижні будете нічого не робити за своїми соціальними ролями та перетворитесь на сраних батраків у своїх дачних кооперативах, а ви у відповідь будете труситись над своїм смердючим мішком бараболі на балконі багатоповерхівки». Мішком у ящику. Картонному. З під холодильнику. З пінопластом. З лампочкою розжарювання на 25 ватт.

У всьому світі сурвівалізм, виживальництво – іграшка багатіїв. Щоб там нам не малювала прогресивна голівудська громадськість, але вирити бункер, набити його запасом хавки на рік, накупити стволів, пороху та гільз для дробовику – штука не по кишені ніщєбродам.

Щоб це робити, треба вірити у право власності на землю, вірити у відсутність реквізицій у мирний час, вірити у легальність своєї двустволки. Для побудови свого схрону, треба вірити що скористаєшся ним тільки під час зобмі-апокаліпсису.

Мішок бараболі, то інше. Мішок доступний всім. Мішок нікого не врятує. Мішок сидить на балконі.

Всі знають правила гри: никати бараболю у землю, потім у мішок, а потім на балкон треба, бо завтра ти цієї бараболі можеш і не купити.

Не роби великі запаси бараболі, бо відберуть. Не саджай багато бараболі, бо зберуть за тебе. Май малий клаптик бараболячої ферми, бо права власності тут не існує.

І не бунтуй. У випадку піздєца розбий скло і грій мішок бараболі. Не бийся з поліцією, бо поки сидітимеш у СІЗО, хтось зпиздить твій мішок бараболі. Ходи на «майські» суботники від начальства, бо інакше тебе не пустять за бараболею.

Корінний перелом психології нації, має починатись з бараболі.

Ти трудящий, перше травня твій день? Так працюй сука. Кожне перше травня всі наймані працівники мають працювати 12 годин на пам’ять про своїх безправних пращурів. Щоб відчувати за що боролись.

Православний гнида? Гробки-хуйкі-пасочки? Ось тобі сука закони православного шаріату в кожній конкретній лісополосі, зі штрафами за шашлик у пост. Атеїстам звичайний робочий день.

Дєдивоєвалі? А ти сука воював? Так і працюй, а вихідний не 9-го, а 8-го як у всьому світі і не у всіх, а тільки у працюючих ветеранів другої світової. Щоб згадували побратимів під салют зі стрілецької зброї на кладовищі.

І ніякої бараболі на дачах. Всім робити свої справи по своїх місцях.

Стоматологу лікувати, підприємцю торгувати-виробляти, роботязі точити гайки, чиновнику трястись за своє місце.

Ніякої бараболі.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Мабуть треба було розповісти якусь страшну історію як я замерзав на Патона, ночував на Перемоги, чи йшов пішки до Шулявки, але не буду. Бо про негоду я знав заздалегідь і з Києва завбачливо поїхав в область.

За містом звичайно також піздєц, але там у мене хоч є запаси, снігова лопата і навіть іноді їздить тракторець з ковшом. Завтра у Київ доведеться повертатись, але розмова не про те. Розмова про відповіді на одвічні питання: «хто робить?» і «що винен?». Починати слід звичайно з останнього.

1. Перший кандидат на лінчування за сніговий пиздець це звичайно ДАІ. Лицарі хабара і штрафа саме цієї зими взяли собі за звичку до справи і без видавати рекомендації водіям не виїжджати власним авто. «Дома нада сідєть» це звичайно вершина мусорської логіки, але коли на місто йшла реальна жопа, вереску «Вовки!» прес-служби пузанів вже ніхто не вірив.

2. Другий винний у нинішній ситуації, це місто-герой Київ, а точніше його мешканці. Для мене достатньо очевидно, що те що трапилось результат нездарності міських служб і хронічного їх безгрошів’я, пов’язаного з тим, що уряд цього року пограбував бюджет міста на прибутковий податок.

Тим не менш, кияни на виборах-2012 думали не головою, а сракою, тому голосували серцем, печінкою, гречкою, але аж ніяк не власним, йобнутим падінням на тротуарну кригу імені Л. Черновецького, копчиком.

Тому, замість того, щоб голосувати на виборах народних депутатів за тих, хто поверне місту гроші, чи заснує програму встановлення теплових колекторів на дахи, чи розпочне будівництво тротуарів з підігрівом, містяни проголосували за тих, хто більш сертифіковані, ліцензовані і брендовані опозиціонери. Маєте.

Хто бачив на Троєщіні Іллєнка з лопатою? Чи може Левченка на Сирці, що посипає доріжки піском? А може я пропустив епічну картину, як опозиційний борець Ярема смикає своїм джипом жигулятори на проспекті Бажана? Ви стояли на Московському мосту, може не помітили як між рядами заглухлих авто снували депутати Яворівський, Ляпіна та Бригинець з каністрами?

Всі ці чудові люди, як і я, сиділи у своїх заміських будинках і більше цікавились смертю Березовського та антикризовим пакетом на Кіпрі, ніж колапсуючим Києвом. Але мене ж ви не обирали депутатом від міста, так?

3. Найцікавіше в Києві те, що ніхто не знає що з ним робити. Останній хто хоч якось розумів як функціонує місто, був Омельченко О.О., з його програшем на виборах жодної логіки у містобудуванні більше немає.

Тому уявляємо ситуацію, влада вирішує провести вибори мера Києва в 2013 році. Під це переписується закон про Київ, закон про вибори, закони про референдум і взагалі все, що стоїть на заваді. Після падіння рейтингу Юлії Тимошенко з 3-го на 6-те місце, її оголошують частково дієздатною і після місяця в фармкурсу в Глевасі відправляють у денний стаціонар Психіатричної клініки Павлова. Закон прописаний так, що не забороняє їй висуватись у мери Києва, але забороняє йти в президенти. Тимошенко оголошує про початок мерської кампанії. Точніше оголошує Турчинов, бо після лікування Тимошенко підозріло схожа на жертву лоботомії.

На противагу їй, адміністрація президента винаймає кращий спеціалістів з урбаністики. Вони розробляють найкращу в світі програму порятунку Столиці. Ця програма абсолютно реальна і ефективна.

Подумавши, Партія Регіонів вирішує зробити хід конем і висунути свого кандидата на посаду мера Києва. Цим кандидатом стає Янукович Віктор Вікторович, молодший син президента, тусовщік, оффроудер, казнокрад та мажор, на якого татусь покладає політичні надії з приводу Проблеми-2020.

Оскільки саме Вітюшу-Мл. президент планує зробити своїм наступником за завітами сім’ї Бушів, то бабки під цю ідеальну програму знайдуться і вона буде реалізована.

А тепер власне питання:

У другий тур виборів Мера Києва виходять два кандидати. Це: а. Янукович Віктор Вікторович, син президента, народний депутат, результат у першому турі 27,7% і б. Тимошенко Юлія Володмирівна, екс-прем’єр, двічі судима, неповносправна, без певного місця проживання, результат першого туру – 35,5%.

Після того як ви посиділи декілька годин у кучугурах, за кого проголосуєте ви? Якщо я гарно знаю киян (а я їх знаю гарно), Київ дружно проголосує за Тимошенко і буде грітись біля буржуєк, власноруч вирубуючи на дрова парки “найзеленішої столиці Європи”.

І це прекрасно.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Починаю розуміти Тараса Чорновола. Цей чувак у свій час перейшов до "регіонів", як тільки помаранчеві перемогли. І знаєте чому? Він втомився від помаранчевого долбоєбізму, тому як тільки отримав моральне право залишити цих йолопів, одразу залишив.

Це я до чого? У френдів нова іграшка - ВО "Свобода". Згадую істерики порістів та бекапістів на минулих виборах, тоді мене навіть видаляли, коли я писав що ніхуя їм не світить. Ну й де зараз ці сміливі хлопчики й дівчатка? Де їхній оптимізм? Любі друзі, ще пів року тому у вашій кодлі гуляли суїцидальні настрої. Депресії, соплі, бєзнадьога. Неймовірними зусиллями країні вдалось подарувати новий шанс - вибори. Ви вже забули, що це вважалось неможливим? Забули про рухи військових дивізій по Україні? Забули тонкий аромат військового перевороту?

Багато людей ризикнуло. Дуже серйозно ризикнуло, "пан або пропав". Країна отримала шанс зупинити "уряд провалу". Щоб ви не напартачили, шляхом грубого фізичного насильства були об'єднані всі "помаранчеві". Навіть списки почистили, включно з такими безпідставно облитими грязюкою людьми, як Порошенко. І який результат? У вас блядь нова іграшка.

Хлопці, ви ідіоти? Ви знаєте значення фрази "загубивши голову по волоссю не плачуть"? Є шанс зипинити пиздець, врятувати націю, і що ви робите? Намагаєтесь його просрати! Ви що, генетично запрограмовані невдахи?

Я симпатизую партіям накшталт тягнибоковської. Я сам радикальніший за них. Але є ціль. Сортовість лайна має значення. Нам потрібен хоч рік "помаранчевих", інакше чка. Презиентська кампанія вже йде, припиніть бути лузєрами.
ЩЕ:
Просте питання для голожопих борців з НогоюКремля™: як у "інтеліґенції" (з великої літери "Ґ") з'явились аҐітки, мітинҐи та взагалі Ґроші?

::топ-блог::