.ua: Скарбничка українського Саакашвілі: відмінити травневі «свята».

[none_smilodon]

Травневі «свята» – яскравий приклад змови між українською «елітою» і українським же плебсом. Неможливо знайти яскравіший приклад спільної роботи всіх українців у напрямку «жити повіки у лайні», ніж ті два тижні на рік, коли елітарна частина саложерів робить вигляд що дуже вірить у права трудящих, дєди воєвалі та православ’я, а інша біомаса самовіддано никає клубні бараболі на клаптиках землі з пташиними правами.

При чому не має значення, до якої соціальної страти ти відносишся, чиновник ти, підприємець, вчитель, мусор чи стоматолог. Якщо ти не еліта, то прийшов травень і ти хуяриш картоплю на дачі. Не на своїй дачі, так на батьківській. Не бараболю, так батат з топінамбуром. Не лопатою на сонці, так слюнявиш бабки трактористу.

Головне ховати клубні. Заривати їх в піздатий хохляцький чорнозем примовляючи «рекс-пекс-пекс» на Городі Чудес в Україні Дурнів.

Рий гнида. Роби вигляд, що першого ти комуніст, п’ятого християнин, а дев’ятого ветеран. Рий та чекай на своє бараболяне дерево.

Бо насправді ти штрейкбрехер. Ти дезертир. Мародер.

«Картопляна змова» це приклад цілого кодексу негласних домовленостей між бидлоелітою цієї країни та її «бидлобидлом».

«Я закрию очі що раз на рік ви два тижні будете нічого не робити за своїми соціальними ролями та перетворитесь на сраних батраків у своїх дачних кооперативах, а ви у відповідь будете труситись над своїм смердючим мішком бараболі на балконі багатоповерхівки». Мішком у ящику. Картонному. З під холодильнику. З пінопластом. З лампочкою розжарювання на 25 ватт.

У всьому світі сурвівалізм, виживальництво – іграшка багатіїв. Щоб там нам не малювала прогресивна голівудська громадськість, але вирити бункер, набити його запасом хавки на рік, накупити стволів, пороху та гільз для дробовику – штука не по кишені ніщєбродам.

Щоб це робити, треба вірити у право власності на землю, вірити у відсутність реквізицій у мирний час, вірити у легальність своєї двустволки. Для побудови свого схрону, треба вірити що скористаєшся ним тільки під час зобмі-апокаліпсису.

Мішок бараболі, то інше. Мішок доступний всім. Мішок нікого не врятує. Мішок сидить на балконі.

Всі знають правила гри: никати бараболю у землю, потім у мішок, а потім на балкон треба, бо завтра ти цієї бараболі можеш і не купити.

Не роби великі запаси бараболі, бо відберуть. Не саджай багато бараболі, бо зберуть за тебе. Май малий клаптик бараболячої ферми, бо права власності тут не існує.

І не бунтуй. У випадку піздєца розбий скло і грій мішок бараболі. Не бийся з поліцією, бо поки сидітимеш у СІЗО, хтось зпиздить твій мішок бараболі. Ходи на «майські» суботники від начальства, бо інакше тебе не пустять за бараболею.

Корінний перелом психології нації, має починатись з бараболі.

Ти трудящий, перше травня твій день? Так працюй сука. Кожне перше травня всі наймані працівники мають працювати 12 годин на пам’ять про своїх безправних пращурів. Щоб відчувати за що боролись.

Православний гнида? Гробки-хуйкі-пасочки? Ось тобі сука закони православного шаріату в кожній конкретній лісополосі, зі штрафами за шашлик у пост. Атеїстам звичайний робочий день.

Дєдивоєвалі? А ти сука воював? Так і працюй, а вихідний не 9-го, а 8-го як у всьому світі і не у всіх, а тільки у працюючих ветеранів другої світової. Щоб згадували побратимів під салют зі стрілецької зброї на кладовищі.

І ніякої бараболі на дачах. Всім робити свої справи по своїх місцях.

Стоматологу лікувати, підприємцю торгувати-виробляти, роботязі точити гайки, чиновнику трястись за своє місце.

Ніякої бараболі.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: