Нотатки Українського Імперіяліста™

Ну що Любі Друзі, Бориспільській, Баришівський райони Київської області, та Згурівський Чернігівської області є? Ку-ку [link].

Буде весело і трошки страшно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Характерна особливість руху що програв, він починає гарячково складати списки своїх ворогів. В політиці, як і в дворовій бійці, переможець тріумфує, а переможений у безсилій злобі плекає плани помсти.

На помсту, як правило, сміливості не вистачає, бо якщо б ця сміливість була, то переможений не був би переможений, бо виграв би і відповідно жодної потреби у помсті не відчував би.

Ідея різноманітних досьє, спала мені на думку багато років тому, задовго до Вікіліксу і масового приходу різних беркут-хом’ячків у соціальні мережі. З’явилась вона, коли я читав одну з біографій Йосипа Сталіна, де розповідалось, що майже до смерті Джугашвілі починав ранок з того, що читав доноси надіслані в Кремль на його ім’я.

Скажу більше, мені навіть за написання концепту цього сайту й створення прототипу, гроші заплатили. Але тут швидко відкрилась одна неприємна деталь…

Справа в тому, що список тих хто складає списки є значно коротшим, ніж самі списки. І що найгидотніше, у випадку чого, всі хто є в списку є потенційними ворогами того, хто складає списки і чим більший список, тим більше зацікавлених в тому, щоб складальнику списків було боляче. Дуже боляче і страшно.

Тому любі друзі, єдиний список який слід створювати, це список нормальних людей. Країна у нас така, що не «купка негідників тримає в страху масу гарних людей», а «купка негідників тримає в страху масу негідників».

Інше що слід передбачити, це процедуру переходу негідника в категорію «людина». Це значить, що починати очистку країни слід не високоморального засудження аморальних типів, а з довгої сповіді, що і як ти зробив поганого в цьому житті.

А ось до цього, навіть я ще не готовий.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Сьогодні на майдані дівки обнімали киян. Натовп скандував «кияни з народом». На виході з метро з’явилась ятка «киянам – безкоштовний чай».

Цікава картина? Тільки ось брехлива. Нічого з цього не було. Дівки обнімали ментів. Чай давали ментам. Натовп скандував «міліція з народом».

Цей протест це суцільний стокгольмський синдром. Одні б’ють кийками інших по голові, а інші за це поять їх чаєм на турботливо підставляють європіддони під ноги. Бо у бусиків ніжки мерзнуть, бусики ж купу годин на вулиці чекають. Чекають на наказ дати цим самим мазохістам, що поять їх чаєм, кийком по печінці.

Протест відноситься до Києва по-споживацьки. Протест регулярно публікує список того, що йому потрібне і що за власні гроші він купувати не збирається. Чай, кава, теплі ковдри, антибіотики. Протест це вередливий Ґолем, що вимагає підношень. Генератори, бензин, суп.

За це протест засирає Київ. Протест бере лавочки, обмотує їх колючим дротом, засипає снігом, а сніг обсцикає. Обісцяний сніг протест зве «барикадою».

Не допетрає протест, що барикада це не купа лайна на Хрещатику, барикада це люди які готові її захищати.

А з цим проблеми. Всі хто готові були захищати протест, були здані «Беркуту» як провокатори. Тому від «барикад» протест відтісняють з першої спроби, після чого двірники мітлами і лопатами наводять лад. Протест на це дуже ображається, пише багато гнівних постів у фейсбук і згрібає нову купу лайна посеред Хрещатика.

А потім вимагає пожертв. Шкарпетки, протизастудні засоби, бутильована вода.

Протест дуже ображається, що Київ його мало годує. Протест ображається, що Київ його не захищає.

Протест біжить цілувати міліцію, поїти її чаєм та зігрівати вночі. А потім обмотує лайно на Хрещатику колючим дротом, ставить блок-пости та ловить провокаторів.

І пише ображені пости в фейсбук. Він же протест. Стокгольмський протест.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Проблема моєї участі в «євромайдані» в тому, що я не підтримую його мету. Щоб зрозуміти чому, треба витратити лише 37 секунд [link].

Україна не йде в ЄС. Ви не отримаєте шенген. Ця угода ніяке не «асоційоване членство». Це «східне партнерство».

Доступу до інституцій ЄС ви не отримаєте, проте ми будемо тримати вас за яйця руку та надавати фінансову підтримку, щоб ви гармонізували ваше законодавство з нашими нормами.

Норми євросоюзу це ніякі не «європейські стандарти». Норми ЄС це занудні директиви, де регулюється прямизна огірків, співвідношення розмірів баклажанів у пачці та різні середньовічні неоколоніальні гидоти, по типу того ж «копірайту», чи по-іншому «авторських прав».

Але справа навіть не в цьому. Існує три причини, чому мені не подобається цей «майдан».

1. Перше. Це продовження кепської української традиції шукати собі пана. Подивимось на останні роки. Чи виходили українці проти підвищення податків? Ні. Чи виходили вони на захист права власності, коли влада з опозицією приймала варварські закони по-типу вилучення нерухомості на «суспільні потреби»? Ні. В кінці-кінців, чи виходили українці з вимогами ліквідувати МВС та люструвати всіх співробітників цього організованого злочинного угрупування? Ні.

Українці вийшли проти того, що їхній двічісудимий президент вперше в житті зробив чоловічий вчинок і відмовився підтримувати договорі про васалітет перед Брюсселем. Прекрасно, чудово. Завтра Меркель поговорить з Путіним і вони поділять Україну по Дніпру. А як інакше, якщо вас не цікавить своя державність?

2. Друге. Я читав цю угоду. Не повністю. Без додатків. Не перекладаючи акти євробюрократів, на які вона посилається, але на відміну від 99% придурків що істерять в твіттері по хештегу «#євромайдан» я цю угоду читав. І мені не подобається те, що я там вичитав [link]. Вся угода зводиться до того, що десь в Брюсселі Німці, Ляхи та Жабоїди щось вирішують, а наша провінційна шляхта це або впроваджує, або лишається без єврохабарів. До чого це призведе зрозуміло. Недолуга хохоеліта загубить залишки сорому і почне плазувати перед Брюсселем.

А коли ви, любі друзі, запитаєте що за дєрьміщє вони роблять, вам нагадають як ви махали прапорцями на майдані.

3. Третє. Найбільше мене не влаштовує в цій угоді одне, це одне описується простим словом: «консервація». Якщо Україна підпише цю угоду, на Україну чекає двадцять років консервації цієї еліти і цього status quo [link]. Всіх цих Яценюків, Януковичей, Тимошенок та Симоненків.

Українського Саакашвілі не буде. Масштабної заміни інфраструктури не буде. Економічної свободи не буде.

Буде одна велика «ЄВРОЖОПА». Норму відкатів доведуть до середнього по Європі. Щодо хохлів реалізуються всі ті заборони, про які єврокомісари і не могли мріяти в «материковому ЄС». Державний борг зросте набагато далі 100% річного ВВП.

Дороги особливо кращими не стануть. Ці дороги неможливо зробити кращими, тільки побудувати нові за стандартами США. Просто по цим дорогам заборонять їздити фурам і обкладуть приватні авто податками.

Інвестиції нікуди не підуть. В ЄС на себе грошей немає. Про хохлів ніхто і не згадає. Труба вже не потрібна. Газ вже не потрібен. Промисловість вже не потрібна.

Податки і далі будуть зростати. В теорії, ціна домогосподарства після сплати боргів має схилятись до нуля, або взагалі негативної цифри.

Я не певен, що хочу асоціації з ЄС. Я хочу щоб завтра уряд оголосив дефолт [link], продав всю держвласність за борги і приватизував освіту з охороною здоров’я.

І ЄС тут тільки ворог.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

У всій історії з Фаріон мене мало цікавить її комуністичне минуле. Ще в році 2007-му, коли я напівжартома висунув ідею люстрації «Комуністів, Комсомольців, Піонерів та Жовтенят» по нервовій реакції свободівців стало зрозуміло, що я персонально з своїм прадідусем у якого «кличка-прізвище революційніше за Леніна», а Сталін для нього був «Коба», набагато більший антикомуніст, ніж вся ВО «Свобода» зі всіма пєрвічкамі та центральним проводом разом узяті.

Ну не схожі ці люди на тих, хто б свій час відмовлявся давати клятви жовтенят, заявляли б що вони «недостойні комсомолу» і взагалі наривався на суспільне засудження.

Свободівці люди глибоко соціальні і навіть націоналізм у них соціальний, плюшевий, з поваленими парканами та турботою про пенсіонерів. Тих самих пенсіонерів, що в масі писали доноси на таких самих «буржуазних націоналістів» (хоча яка вони в жопу буржуазія? [link]) та засуджували тих, хто не йшов в жовтенята, піонери, комсомольці, а потім і «кандидати в члени», «члени» та «цека».

Тоді ж було так прийнято, у всіх батьки конформісти і взагалі гарні хлопчики не п’ють, не курять та не ведуть асоціальний антирадянський спосіб життя.

Все це природно, як християнський журналіст Коля Малуха, що полюбив мужеложців всім своїм протестантсько-фундаментальним серцем [link] чи Олена Білозерська, яка зараз проходить подібну анальну трансформацію [link]. Бітійо опрєдєляєт сознаніє, як вчили класики цієї самої ідеології комунізму.

Питання з Фаріон і «Свободою» абсолютно інше: якщо все дійсно так, то вони що, ідіоти? Треба бути рідкісним дегенератом, щоб сидячи в залі парламенту через три ряди від власного партійного керівника, дійсно думати що він тебе не згадає і твою брехню ніхто на білий світ не виставить.

Або є інший варіант: домовленість.

Свобода пройшла в парламент з іміджем хулігана. Ось зараз вони прийдуть, наведуть шороху і покажуть наскрізь переплетеній змовами бидлоеліті де раки зимують.

Натомість, ледь зайшовши в парламент, не рахуючи пару-трійку витівок, Свобода швидко захотіла стати такою собі респектабельною парламентською партією, яка сама ворогів б’є тільки картинно на камеру, але й щодо себе чекає що нижче пояса не вдарять.

Хуюшкі. Свободівці для елітки босяки. Ніхто не забуде, з ким і яку піонерську зорьку на якій зарніцє під час якої ударної комсомольської ударної стройки вони співали.

Хочуть вижити? Нехай знімають нафіг шалики «Юлі – волю» та мстяться заклятим друзям по опозиції. Найкращий спосіб чогось навчити цих хлопців – покарати кой-кого гаманцем [link]. Час одній не в міру розумній панянці заплатити пару мільярдів доларів перед виїздом в ФРН. Бо інакше любі друзі, стане ВО «Свобода» галицькою обласною ВО «Батьківщиною» щоб давати більше.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Юрій Ніколов – це така хохляцька личинка Навального. Хоча ні, я звісно не фанат російського говноопозиціонера, але Олексій Навальний, наскільки я можу судити з поверхневого вивчення його бложеку, не дозволяє собі так лажати [link].

Тому правильним буде сказати Юрій Ніколов це такий недоблогер, що дуже мріє стати хохляцьким блоґґером Олексієм Навальним. Але не може. Бо якщо б Олексій Навальний у своїх викриттях посилався на чутки, анонімних експертів, таємничих менеджерів та інший загадковий інсайд, то паяли б йому не міфічний вкрадений лісок у російській глибинці (пардон за тавтологію), а цілком конкретні кримінальні статті тубільного карного кодексу з циклу «наклеп», «образа соціального прошарку казнокради» та «заздалегідь недостовірне повідомлення про злочин».

Але Юрій Ніколов не Олексій Навальний. Юрій Ніколов живе у країні дурнів, де пиздонувши якусь хуйню на полі чудес, очко балабола не переходить у глядацький зал. Тому Юрій Ніколов викриває.

І викриває він на сайті «Наші Гроші». «Наші Гроші» це такий колективний бложек. Як згадаю, колись «Наші Гроші» були бездарним діловим глянцем, а потім глянець став новинним сайтом щоб давати більше. Більше особливо не виходило і тому швидко виявилось, що платити неробам за нерентабельний проект ніхто не буде. Тому Наші Гроші стали колективним бложеком щоб давати ще більше.

Колективних бложеків в юанеті як гівна. За писанину туди як правило нічого не платять. Тому колективний бложек «Наші Гроші» поступово почав перетворюватись на персональний бложек Юрія Ніколова. На якому етапі в темі з’явився говнофонд «Відродження» – не відомо, але робота у Юрія Ніколова не марудна. Алгоритм його роботи наступний:

1. Відкриваємо «Вісник державних закупівель», беремо будь-який тендер. Приклад: Жмеринська лікарня закуповує пелюшки для немовлят.

2. Беремо стандартні умови тендеру, описуємо їх як підозрілі. Приклад: «Викликає подив, що пелюшки були закуплені за стандартними умовами тендеру, хоча цілком можна було використати процедуру з одним учасником. Але тоді зрозуміло, що угода буде вивчена фахівцями з Мінекономіки, що вочевидь було не до рук Жмеринським чиновникам».

3. Ставимо під сумнів необхідність самої угоди і вигідність запропонованих державою умов. Приклад: «Не зовсім зрозуміло, чому держава вирішила купити пелюшки, а не взяти їх в оренду. Адже орендувати пелюшки виключно до їх забруднення, було набагато вигідніше, ніж купувати їх».

4. Відкриваємо базу даних державної реєстраційної служби і перевіряємо засновників переможця до першого нерезидента чи до першого засновника фізичної-особи. Приклади: «Міжсобойчик доповнює і переможець тендеру – Баба Мотя з жмеринського центрального базару», «Дивно, що за податковими накладними підгузки завезла в Україну з Молдови компанія «ТОВ ПІДГУЗОК», одним з співзасновників якої є ООО «ПОДГУЗНИК (Кишенев)».

Примітка: особливо цінуються Юрою Ніколовим фізичні особи з сільською реєстрацією. Наприклад, залізним аргументом щодо фіктивності угоди може бути «Засновник прописаний у селі Ровеньки Житомирської області». Щодо міських жителів, чи мешканців столиці України, особливо підкреслюється факт навчання у ВУЗі. «Цікаво, що переможцем конкурсу став екс-студент Університету КРОК Балаболов Ігор».

5. Після знаходження засновників підприємства, слід знайти зв’язки між іншими учасниками тендеру. Приклад: «Цікаво, що засновник ТОВ Немовля та двірник ПП Соска, які також брали участь у тендері, разом грали у преферанс 1976-го року у Кисловодську».

6. Особливої доказовості звинувачення набуває, якщо продублювати його у вигляді т.з. «інфографіки». Приклад:

7. Відкриваємо Google та дзвонимо на рандомні номери організацій, які працюють у цій сфері. Їхнє здивоване булькотіння подаємо як думки експертів. Приклад: «Тьотя Галя, що працює нянечкою у сусідньому Дитячому Садку, взагалі здивована що місцева влада купує одноразові пелюшки. – Всі знають, що у памперсах є канцерогени і свинячий грип. Діток ніякому разі не можна вдягати у ці пелюшки».

8. Ну і нарешті, застосовуємо головний контент-генератор імені Юрія Ніколова:

Уява. Анонімні співробітники. Балакучі депутати. Інтрігі, страсті, скандали, расслєдованія, Юра Іванющєнко, Танталіт. Здобримо це все лексикою ОБХСС чи ментівської хроніки. До особливо нахабної брехні додаємо знаки питання. Підписуємо. Результат:

ЩЕ:
Що сука характерно, “Наші Гроші”, які на грантові бабки борцують за «відкритість» не вказують на сайті юридичну назву власника, номер свідоцтва про реєстрацію ЗМІ та інші вихідні дані, а інформація про власників домену борців за вікритість прихована реєстратором.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Це депутат Ярема:

А це педутат Москаль:

Кожен з них окремо є опозиціонером, а разом вони частина гордого племені мусорів (у всіх формах та відмінках).

А це законопроект [link] який зліпили, подали та включили до порядку денного ці чудові опозиційні представники нашої еліти:

А ось це – http://roadcontrol.org.ua/ [link] сайт хлопців, що люблять знімати на відео інших хлопців, яким це не подобається. А ось це – http://www.sai.gov.ua/ [link] сайт тих самих хлопців, яким це особливо не подобається. Як і всім мусорам, чиновникам, педагогам та іншій паразитичній нечисті.

Кожен раз, коли хтось почне розповідати як самовіддано Юлі борються зі злочинним режимом Віть, я буду показувати ці пики, ці погони і ці законопроекти.

Дякую за увагу.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Мабуть треба було розповісти якусь страшну історію як я замерзав на Патона, ночував на Перемоги, чи йшов пішки до Шулявки, але не буду. Бо про негоду я знав заздалегідь і з Києва завбачливо поїхав в область.

За містом звичайно також піздєц, але там у мене хоч є запаси, снігова лопата і навіть іноді їздить тракторець з ковшом. Завтра у Київ доведеться повертатись, але розмова не про те. Розмова про відповіді на одвічні питання: «хто робить?» і «що винен?». Починати слід звичайно з останнього.

1. Перший кандидат на лінчування за сніговий пиздець це звичайно ДАІ. Лицарі хабара і штрафа саме цієї зими взяли собі за звичку до справи і без видавати рекомендації водіям не виїжджати власним авто. «Дома нада сідєть» це звичайно вершина мусорської логіки, але коли на місто йшла реальна жопа, вереску «Вовки!» прес-служби пузанів вже ніхто не вірив.

2. Другий винний у нинішній ситуації, це місто-герой Київ, а точніше його мешканці. Для мене достатньо очевидно, що те що трапилось результат нездарності міських служб і хронічного їх безгрошів’я, пов’язаного з тим, що уряд цього року пограбував бюджет міста на прибутковий податок.

Тим не менш, кияни на виборах-2012 думали не головою, а сракою, тому голосували серцем, печінкою, гречкою, але аж ніяк не власним, йобнутим падінням на тротуарну кригу імені Л. Черновецького, копчиком.

Тому, замість того, щоб голосувати на виборах народних депутатів за тих, хто поверне місту гроші, чи заснує програму встановлення теплових колекторів на дахи, чи розпочне будівництво тротуарів з підігрівом, містяни проголосували за тих, хто більш сертифіковані, ліцензовані і брендовані опозиціонери. Маєте.

Хто бачив на Троєщіні Іллєнка з лопатою? Чи може Левченка на Сирці, що посипає доріжки піском? А може я пропустив епічну картину, як опозиційний борець Ярема смикає своїм джипом жигулятори на проспекті Бажана? Ви стояли на Московському мосту, може не помітили як між рядами заглухлих авто снували депутати Яворівський, Ляпіна та Бригинець з каністрами?

Всі ці чудові люди, як і я, сиділи у своїх заміських будинках і більше цікавились смертю Березовського та антикризовим пакетом на Кіпрі, ніж колапсуючим Києвом. Але мене ж ви не обирали депутатом від міста, так?

3. Найцікавіше в Києві те, що ніхто не знає що з ним робити. Останній хто хоч якось розумів як функціонує місто, був Омельченко О.О., з його програшем на виборах жодної логіки у містобудуванні більше немає.

Тому уявляємо ситуацію, влада вирішує провести вибори мера Києва в 2013 році. Під це переписується закон про Київ, закон про вибори, закони про референдум і взагалі все, що стоїть на заваді. Після падіння рейтингу Юлії Тимошенко з 3-го на 6-те місце, її оголошують частково дієздатною і після місяця в фармкурсу в Глевасі відправляють у денний стаціонар Психіатричної клініки Павлова. Закон прописаний так, що не забороняє їй висуватись у мери Києва, але забороняє йти в президенти. Тимошенко оголошує про початок мерської кампанії. Точніше оголошує Турчинов, бо після лікування Тимошенко підозріло схожа на жертву лоботомії.

На противагу їй, адміністрація президента винаймає кращий спеціалістів з урбаністики. Вони розробляють найкращу в світі програму порятунку Столиці. Ця програма абсолютно реальна і ефективна.

Подумавши, Партія Регіонів вирішує зробити хід конем і висунути свого кандидата на посаду мера Києва. Цим кандидатом стає Янукович Віктор Вікторович, молодший син президента, тусовщік, оффроудер, казнокрад та мажор, на якого татусь покладає політичні надії з приводу Проблеми-2020.

Оскільки саме Вітюшу-Мл. президент планує зробити своїм наступником за завітами сім’ї Бушів, то бабки під цю ідеальну програму знайдуться і вона буде реалізована.

А тепер власне питання:

У другий тур виборів Мера Києва виходять два кандидати. Це: а. Янукович Віктор Вікторович, син президента, народний депутат, результат у першому турі 27,7% і б. Тимошенко Юлія Володмирівна, екс-прем’єр, двічі судима, неповносправна, без певного місця проживання, результат першого туру – 35,5%.

Після того як ви посиділи декілька годин у кучугурах, за кого проголосуєте ви? Якщо я гарно знаю киян (а я їх знаю гарно), Київ дружно проголосує за Тимошенко і буде грітись біля буржуєк, власноруч вирубуючи на дрова парки “найзеленішої столиці Європи”.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: