.lj: crustgroup-2.

[none_smilodon]

Завжди цікавився умовами, в яких творять різноманітні «генії». У найбільшого знавця «величної російської культури», якого я знав – смерділо з рота гнилими зубами. Це приблизно так і виглядало – стоїть воно з палаючим поглядом, віщає про велич культури Пушкіна та Чєхова, а у тебе перед очима зеленіє від воні. А геній повчає про провінційність української культури, і мабуть же тріумфує, от як він приклав «свідомих», що вони з кімнати тікають.

Інший «геній», якого я згадую, був філософ. Не пам’ятаю, як я опинився в гостях у філософа, але пам’ятаю як мене вивернуло посеред коридору. Геній віщає про неможливість досягнення об’єктивного знання, про визначальну помилковість свідомості, а я відходжу у вбиральню і бачу лайно. Багаторічні шари лайна розмазані аж коричневим йоржиком на жовтому від старості «сталінському» унітазі.

Не менш цікаві умови, в яких творить наш старий знайомий [link] – великий спеціаліст по кокакольному фрекінгу [link], а за сумісництвом хохляцький поцрєот расєюшки – юзер crustgroup [link].

Цікава штука, цей Інтернет. Ти бачиш дописи про космос, ядерну енергію і виклики цивілізації, а з іншого боку дрижак зубами, немите місяцями тіло та сморід поту від засмальцьованої тілогрійки.

Ну і звичайно ненависть. Ненависть до «дєрьмови», до «нєзалєжності», до «окраіни». І ім’я їм легіон. Російськомовних. Немитих. Поцрєотічних. Від Кенігсберга до Камчатки.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: