СТАРИЙ УРЯД
Apr. 19th, 2005 07:04 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
none_smilodonВ дитинстві була у мене погана звичка. спіймати кота, посадити його на коліна, та ніжно так шепочучи почепити прищепку на вухо. Кіт зна не дурень і пручається, а я міцно притуляю його до свого чистого і доброго дитячого серця і ніжно-ніжно кажу "падажді рижєнькій, счас тєбє єщє лучше будєт" ну і другу прищепу, на друге вухо, кіт в паніці, а я пестячи його голівку солодко-солодко шепочу "потєрпі єщє сєкундочку котік, сча тєбє самсєм харашо станєт" ну і зась прищепку бідолазі на хвіст. Наш уряд мене в дитинстві нагадує, теж перед тим як в черговий раз нам щось прищемити літературно так про майбутні преспективи балака.
Наша новенька, з голочки, свіже почищена від коррупціонерів та інших реакційних елементів еліта відсвяткувала сто днів сволєї клятої діяльності. "Тільки сто днів", а із під порога вже почало смердіти народним персонажем, його величнівстю трьох головим піздєцом. Тварюка ця на жаль, до зеленої риготи знайома кожному нашому співгромадянину. Знаєм ми його запах. Смердить ним рідним, піздєцом стозєвним, смердить страшно. І сморід його має чіткі нотки бензину, м"ясця та "нефільтрованого базара" обіцянок наших помаранчевосраких револючіонерів... ну що громадянин, відчув як твоє життя покращилось? Я от ніяк не можу відчути. Хоча стараюсь так, що вже зад упрів. Ну ні чого "падажді народ, сча тєбє єщє лучше станет".
Тимошенко ось недавно пред ясними очами народу з"явилась, і пояснила чому ми ніхуя хорошого ще не відчули. Готуйтесь пани-добродії, у всьому винен (дробь баранів, сурм дудок та інша мелодраматична хуйня)... старий яряд! Прем"єр ні в чому не винна, просто хуйова їй країна попалась..."такая красава і так не вєзєт со страною". Як не пожаліти?
Дійно красива, на сторінках жіночих журналів з"являється, в плей-бой знятись мріє (янкі вже хитливо ікають), та на жаль ніхуя толкового у неї не виходить, економіка все менше росте (винен старий уряд), бензин сникає - (тут мабуть кінець-кінцем теж винен буде старий уряд), м"ясо дороге (зрозуміло винен старий уряд)
У євреїв був такий персонаж, звавсь "козєл отпущєнія" у нас Українців свій, зветсья "старий уряд", так що якщо почнуть а вас все валити кричить "не робіть з мене старий уряд". Ну а поки пани-добродії носолоджуємося весною, тупо посміхаємося в парках, і чекаємо коли нам "самсєм харашо станєт".
Наша новенька, з голочки, свіже почищена від коррупціонерів та інших реакційних елементів еліта відсвяткувала сто днів сволєї клятої діяльності. "Тільки сто днів", а із під порога вже почало смердіти народним персонажем, його величнівстю трьох головим піздєцом. Тварюка ця на жаль, до зеленої риготи знайома кожному нашому співгромадянину. Знаєм ми його запах. Смердить ним рідним, піздєцом стозєвним, смердить страшно. І сморід його має чіткі нотки бензину, м"ясця та "нефільтрованого базара" обіцянок наших помаранчевосраких револючіонерів... ну що громадянин, відчув як твоє життя покращилось? Я от ніяк не можу відчути. Хоча стараюсь так, що вже зад упрів. Ну ні чого "падажді народ, сча тєбє єщє лучше станет".
Тимошенко ось недавно пред ясними очами народу з"явилась, і пояснила чому ми ніхуя хорошого ще не відчули. Готуйтесь пани-добродії, у всьому винен (дробь баранів, сурм дудок та інша мелодраматична хуйня)... старий яряд! Прем"єр ні в чому не винна, просто хуйова їй країна попалась..."такая красава і так не вєзєт со страною". Як не пожаліти?
Дійно красива, на сторінках жіночих журналів з"являється, в плей-бой знятись мріє (янкі вже хитливо ікають), та на жаль ніхуя толкового у неї не виходить, економіка все менше росте (винен старий уряд), бензин сникає - (тут мабуть кінець-кінцем теж винен буде старий уряд), м"ясо дороге (зрозуміло винен старий уряд)
У євреїв був такий персонаж, звавсь "козєл отпущєнія" у нас Українців свій, зветсья "старий уряд", так що якщо почнуть а вас все валити кричить "не робіть з мене старий уряд". Ну а поки пани-добродії носолоджуємося весною, тупо посміхаємося в парках, і чекаємо коли нам "самсєм харашо станєт".
