none_smilodon | Jan. 20th, 2014

Головний зміст будь-якої мирної акції протесту в тому, що вона в будь-який момент стає немирною. Розуміння цієї достатньо примітивної думки давно вивітрилось з голів українців. До вчора.

У виході на мирну акцію протесту в Україні немає нічого особливого. Огидний кожен, хто корчив з себе героя та мученика Аль-Акси через те, що зібрався поспівати та потанцювати разом з парою десятків тисяч таких самих мудаків.

Питання завжди було в дозованому переході мирного протесту у немирний.

Мало хто пам’ятає, але 2004-го року «у нас мирний протест» було брехнею і слоганом для заспокоєння опонентів. Я сам не один раз по черзі стояв в рядах які проривали ланцюги і в ланцюгах що стримували натовп від штурму.

Це була гойдалка. Як тільки донецькі засранці сміліли – штурм, як тільки бліднули й починали панічно кричати – «у нас мирний протест».

Проблема в тому, що дехто тільки стримував натовп і дійсно повірив у те, що завжди буде «у нас мирний протест». Це призвело до того, що внутрішні механізми придушення активності мас, у організаторів мітингів стали навіть кращі, ніж сама міліція.

Зведено в абсолют, це скінчилось «самообороною майдану» у 2013-му році, яка сама стала гіршою мусорнею ніж вся мусорня. Результат простий: протестів припинили боятись ті хто мали боятись.

Те що сталось вчора – найкраще що сталось з Україною за роки незалежності. Десятки тисяч людей відчули як мирний протест зробити немирним. Декілька тисяч людей відчули як це, кинути каменюку в ненависний шолом. Тисячі людей спілкуючись з міліцією будуть пам’ятати залякані очі «Беркуту», коли палали їхні автобуси.

І вони, ці тисячі і десятки тисяч вже нікуди не дінуться. Їх вже не пересаджають, хоча спробують зробити вигляд що пересаджали. Ці люди будуть ходити на ті самі мирні акції протесту і коли їм щось набридатиме, ставатимуть вожаками. Ці люди будуть зустрічати ментів в автобусах і тепер кожен з ментів відчуватиме – за спиною той, хто вже бив таких як він.

І це прекрасно.

::топ-блог::