none_smilodon | Nov. 23rd, 2012

Своє відношення до трансплантації [link] я виклав раніше, але хочу розвинути тему без лірики.

1. Хлопці і дівчата з ЖЖ, що так піклуються про здоров’я народу. Покажіть будь ласка свою письмову згоду на трансплантацію, яку ви носите в кишені. Вже зараз, не чекаючи закону. Можна просто скан. Можна навіть без печатки нотаріуса. Що, у вас цього немає? Ви не брешете щодо своїх мотивів, а просто руки не дійшли? Значить я маю обслуговувати ваше ледарство?

2. Я егоїст. Я не вважаю себе чимось зобов’язаним перед іншими людьми чи навіть суспільством. Тому зрозуміло, що у випадку прийняття «закону про розборку на органи», я напишу відмову сам і зроблю так, що це напишуть всі мої рідні. І тут виникає ряд технічних питань.

3. Перше, я напишу відмову від трансплантації, а мене таки розберуть. Чи буде в такому випадку робитись дві речі: а. Притягатись до кримінальної відповідальності всі учасники до останнього подільника-санітара з пацієнтом? б. У останнього буде вилучатись орган?

4. Очевидно, що таке грубе ігнорування волі померлого в даному випадку це продовжуваний злочин. Оскільки він за характером вчинення виключно груповий, то міру оборони перевищити неможливо. Якщо прекрасні чесні українські трансплантологи розберуть на запчастини чийогось родича, то як ви віднесетесь до того, щоб він для початку власними руками вбив всіх співучасників, а потім власноруч випатрав і забрав орган родича у реципієнта? Чисто з моральної точки зору.

5. Яка саме форма заяви має використовуватись, проста письмова чи нотаріальна? Якщо проста письмова, то як має гарантуватись збереження цього месіджу? Через чиєсь ледарство з п. 1 я маю татуювати собі цю заяву на спині?

6. Якщо нотаріальна форма, то заява дійсна поза залежності від того, чи є вона у мене при собі конкретно зараз. т.ч. необхідно: а. Створити спеціальну базу відмовників і б. Гарантувати чітку ідентифікацію кожного жмура. Таким чином, створюється ціла інформаційна інфраструктура, яка не факт що буде безвідмовна, але грошей буде вимагати точно. І всі ці трати через ледарство гуманістів.

7. Я вже не кажу про те, що я маю через це саме ледарство витрачати гроші та час на нотаріусів.

Як на мене, вся ця історія це лише спроба декриміналізації бізнесу на органах. Підтримувати це може або ідіот, або покидьок.

З ідіотами все зрозуміло, а от покидьків можна розділити умовно на дві групи: а. на цинічних і б. на тупих.

Цинічні покидьки це всі ці експерти та медіа-коментатори. Це бізнес. За це платять. Покатаймо лоха!

А ось з тупими покидьками все гірше. Тупі покидьки дійсно вважають, що якщо вони не можуть дозволити собі трансплантацію зараз, то вони зможуть дозволити її після прийняття закону. Вони дійсно впевнені, що для мами зі слабкою ниркою розберуть бомжа, а не заберуть здорову нирку його матері для сина начальника ДАІ.

Це якась особлива форма підлості, коли жертва викликає більше огиди ніж злочинець. Більшість жертв афер такі, з дулею в кишені.

Гуманісти з дулею в кишені. І потрійним дном.

::топ-блог::