.ua: Журналісти-холуї. Лікнеп з українського феодалізму.

Холуїв закликають оголосити бойкот Яну Табачнику [link].

Ось не розумію, чому власне образились холуї? Давайте подивимось у словники. Холуй – це застаріле позначення для лакея. Лакей, в свою чергу, має походження від laquais — солдат, служивий, служник. Журналіст це невиробнича професія і відноситься, відповідно до законодавства, до категорії «службовець». Не треба бути Капітаном Очевидність, щоб сказати, що не дивлячись на всі відмінності, за змістом слова холуй, лакей, служник, службовець позначають якісно одну категорію населення у феодальному суспільстві.

Цей прошарок зветься ЧЕЛЯДЬ. Також їх звали «дворові люди», «дворня» (не плутати з «дворянами», які теж були «дворнею», але при ДВОРІ верховного суверена). Двір слід розуміти у виключно прямому змісті – приміщення, простір, площа навколо помешкання (покоїв) феодала. До челяді крім власне залучених до прибирання, готування та обслуговування сім’ї господаря, відносились також співаки-артисти-скоморохи (шоу-бізнес), писарі та глашатаї (журналісти та репортери), шути (блоґґери), капличні попи (духовенство) та фактори (назва посади фінансиста, як правило єврея). Цим прошаркам можна протиставити каменярів, ковалів, мідників, жестянщиків, юристів, гончарів, пічників, ліхтарників, трубочистів та інших міських вільних людей, що разом зі своїми підвладними (членами родини і учнями) часто об’єднувались у цехи та гільдії. Цей клас населення звався “міщани”. Зараз вони звуться СПД (самозайнятими), спрощенцями та фрілансерами.

Ну і низ ієрархії, це заміські мешканці, де на вершині стоїть вільний селянин, далі кріпосні (державні, церковні, належні панам) та звичайно батраки (безземельні селяни, як правило п’яниці, основа майбутнього люмпен-пролетаріату). Окремим класом у середньовічному суспільстві стоять особи що займались бродяжництвом. Це каліки (мають на увазі не тільки попрошайки й інваліди, але й скалічені ветерани), злочинці, аферисти, авантюристи, словом люди що не мають свого місця в соціальній ієрархії. Ці шари були своєрідним «кадровим резервом» правлячої кляси і активно заповнювалась як лузерами відповідного соціального прошарку, так і молодшими синами шляхетних фамілій. Сучасним аналогом цього «болота» крім злочинців, активістів громадських організації та «говнарів» (молодих людей що пруться в клясу скоморох) є бомжі (бродяги) до яких відноситься і український Тіль Улєншпігель (не плутати з Ейяф’ятлайокутль) – Юлія Тимошенко.

При цьому слід розуміти, кожен представник вільних людей (шляхтич, ремісник, кулак, бродяга) за визначенням знаходиться вище будь-якого представника підневільних каст (артистів-митців, учнів, кріпосних та батраків відповідно). Досі у пристойні дома навіть найкрутіші шоу-біузнес «зірки» заводяться на корпоратив крізь вхід для прислуги.

Але для челяді, крім очевидних негативів по-типу заборони на поховання разом з християнами на кладовищі, були і свої преваги. Наприклад, вони мали привілей осміяння існуючого ладу [link] та мали право не відповідати за свої слова (1 [link], 2[link]). Власне наведені посилання є прикладом боротьби челяді за свої станові права.

Таким чином, якщо подумати, Табачник і Герман не сказали нічого нового. Так, журналісти це челядь. Так, журналісти це дворові холопи. Так, журналісти це холуї. Так, якщо пан захоче, то будете звітувати про витрати. А якщо захоче – висіче на конюшні. В чому образи холуї? Це ваше місце в світобудові.

ЩЕ:

Ця ваша жежечка дико глючить, мені навіть відповідати простіше з Фейсбуку [link]. Я не маю часу мучитись з цим лютим скаженим піздєцом.

::топ-блог::

http://none-smilodon.kiev.ua/: