Про історію і перемоги

За що я ненавиджу наші книжки по історії? Поразки, наші історики люблять поразки. Перемоги згадують одним рядком, а поразки ростягуують на цілі книги. Відкрий передмову до будь-якої, побачиш словеса про те що історія вчить, і ми маємо проаналізувати наші поразки, для того щоб не допустити їх в майбутньому. Історія вчить що нічому не вчить, казав Гегель, та був не прав, історія взагалі нічому не вчить, це ми маємо вчитись по ній. Чому? Є тисячі, мільйони способів програти, і відносно мало перемогти. Чого ми вчимося ігноруючи перемоги? Як не програвати? Максимум почесна нічия? Взагалі ми нічому не вчимося, знайшовши одну протиотруту, тут же знаходимо інший ціанід що призведе нас до катастрофи. Ми маємо найбагатшу в світі, проаналізовану сукупність поразок, і далі їх шукаємо. Щоб потім відшукати ще один антидод і на власній шиї показати світу що так робити не треба. Піддослідні миші для планети. А потім дивуємося, ти ба, щось в останній час ми не перемагаємо?! А чого чекали, якщо ви не бажаєте вчитесь по перемогам? Де томи про війни з хозарами яких ми перемогли? Де достеменний розбір битви та вдалих ходів? Де монографії про вдалі походи Хмельницького, чи чому Гонта переміг там-то, там-то? Зате маємо цілу смердячу кучу аналізів від доморощених воєначальників, чого там-то Святослав не переміг, що не доробив. Пацюки сидять в комірчинах та мнять себе Наполеонами, що могли зробити краще. А коли цей історик-пацюк отримує владу, то звично веде націю до катастрофи. Він втече, потім, з тонучого корабля. Знайде своє пасючине місце в еміграції. І почне писати мемуари. Ні, ні, він не винен. Він все зробив правильно! Винне щось інше, географічне положення, неприхильність фортуни, чи, улюблене виправдання наших невдах, менталітет, народна вдача. Ось нема в нас того-то, того-то, не вміємо те-то, те-то, пожалійте юродливих, я не винен!

Так і хочеться викопати тих підлот із домовин, плюнути в їх зігниле обличчя, і сказати:

Закрий пащеку хамів син
Відкрий книжки, що там побачиш?
Потоки крові, крик землі
Могили предків наших клятих
Повстання, війни, пекла дим
Кохання, зраду, Честь, Відвагу
Ганьба і слава є в крові
Лавр перемог, поразок грати
Життя, справжнісіньке життя
Не хлопський супчик сурогату
Їх били, били і вони
Сьогодні жертви, завтра кати