.rz: Стабфонд. Атлантида. Москальский Океан.

[none_smilodon]

Луганськ - майже приморське місто. В цю пору року там постійно дощить та сиро. Холодні, антарктичні, вітри несуть тумани й мрячні, схожі на сотні тоненьких голочок на твоїй шкірі, дощі. Все-таки приємно іноді змотатись звідти з сином, ближче до моря. Півгодини на авто, і ось ти тут. Хвилі наносять чергові порції піску на старі, здається ще доісторичні терикони, позаду шурхотить мрячними степами Донбас. Цікаво, як виникли терикони?

Малий снімає взуття, закатує штанці на коліна та лізе в море. Слава Богу, що мати нас не бачить.

- Тату, а тату! - йому шість років, саме тей вік, коли світ навколо загадковий, і все хочеться про нього дізнатись.
- Тату, а чому це Море зветься Москальским?

Що йому розповісти? Розповідати про Платона, про виверження вулкану, про гнів богів?

- Синку, це не море, це океан - цікаво, чи він правий, а може там, за обрієм, то димка зовсім не туману, може це видно берег Казахстану? Пусте.
- А чому океан звуть Москальским? - гаразд, краще казку.
- Йди сюди, надінь шкарпетки, твоя мати ще мене убьє якщо ти застудишся. - малий з нехіттю переминається по щиколотки в холодній воді.
- А ти розповіси?
- Розповім.

Колись, давним-давно, на східному кордоні України було не море, а величезна країна і звалась вона чито Кацапстан, чито Москальщина. І жили там, москалі.

- Ти слухаєш?

Так ось, було у москалів багато-прибагато землі, більше ні усіх інших.

- І більше ніж у українців?
- Так!
- І більше ніж у китайців?
- Так, більше.
- А американців? - малий дорослішає, вже не вірить. Мабуть ще не довго одягатись дідом морозом на новий рік.
- Так, і американців. Так ось,

...і було у москалів під тією землею багато-багато різних речей всім потрібних: нафта, газ, золото, вугілля, залізна руда...

- А банани?
- Банани ростуть на деревах, не перебивай.

Так ось, і займались москалі тим, що все це добро видобували із землі. Точніше вони самі нічим не займались, за них це робили заробітчани, а москалі лежали на лежанках, та кажуть пили якийсь дуже смачний напій "водка". Ну й збирали грошики в стабфонд та звинувачували всіх навколо, що вони їх добро крадуть.

- А що таке стабфонд?
- Тай дідько його знає? Мабуть щось схоже твоє порося для монеток! Тільки велике. Так ти хочеш, знати що далі?

І ось жили так москалі довго-довго довго, виймали з під ніг все це добро. А що стається коли ти вип'єш сік з пакетику? Він порожніє,так ось, під ногами у москалів теж порожніло. Але вони не помічали, все видобували різні речі із землі, а грошики клали в стабфонд. І якось, коли їм привезли багато-багато грошей, знаєш що сталось? Земля під їх ногами не витримала і провалилась, і все затопив океан. Тому, кажуть, він так і зветься - Москальским.

Малий уважно слухає. Чекає.

- А куди гроші пропали?
- Їх і досі шукають на дні моря, а стабфонд, кажуть, москалі в землю зарили, тіки ось ніхто не знає де...

Насупився. Думає.

- Тату, а давай шукати стабфонд!
- Давай, але наступним разом. Мамо мабуть хвилюється...

Авто тихо мчить до Луганську. Автобан проходить над понурими териконами, під важкими, нагнаними з океану хмарами. Малий сидить сзаду, і малює щось. Напевне мапу з стабфондом. В дитинстві кожен його шукав. На подвір'ї. На дачі. Навіть на пляжу... напевно зарано викидати костюм Санти... Ех, Атлантида, Атлантида...

::топ-блог::