none_smilodon: (cyber-punk)

Ймовірно слід визнати, що говорячи про шлюб як чисто церковний інститут, ми лукавимо. Сім’ї штибу «хлопчик + дівчинка» та «хлопчик + багато дівчаток» були відомі Європі задовго до масового розповсюдження християнства.

Інша справа, що древня людина істота виключно раціональна. Якщо прибрати міські легенди про Ярил, у які древні люди вірили не більше, ніж ми в Інтернет-меми, а також традиційний коспей у вигляді вишиванок та стрибків через багаття, то створення сім’ї у ті часи це достатньо жорсткий кейс, де дуже досвідчені койчі пари племен ведуть силові переговори щодо системи взаємних гарантій (посаг, калим), розподілу готової продукції у вигляді нащадків та поділ майна подружжя у випадку розлучення. У цій історії жінка навіть після шлюбу знаходиться під захистом свого клану, аж поки не народить власний клан нащадків, який у випадку чого захистить її від татуся-бешкетника.

Та в якийсь момент з’явилась проблема: з якоїсь загадкової причини клан у Європі почав зникати, лишившись лише в середовищі скотарів, горців та мандрівних торговців. Я це пов’язую з відмовою від кущового способу вирощування злаків, який (привіт агроному Трофиму Денисовичу Лисенко) дійсно давав кращий результат за рахунок більшої інтенсивності виробництва, що досягалось активним використанням ручної праці з мотикою.

На відміну від мотики, рало (оббитий залізом дерев’яний плуг) не тільки вимагає більшої фізичної сили у використанні, але й за рахунок щільності посадки не потребу регулярної прополки, що хоча й дає менші врожаї, але позбавляє сенсу традиційну жіночу роботу.

Менша інтенсивність при меншій працемісткості виробництва, вимагає більших угідь.

Це в свою чергу вимагає захоплення все нових земель. Таким чином, сім’я це вже не союз чоловіка та жінки з метою досягнення матеріального благополуччя, а союз батька-вождя та 10-20 його синів, що зайняті корчуванням, обробкою, захистом своїх та захопленням чужих земель. Як показано в «Тарасі Бульбі», жінка в середньовічній аристократичній родині це лише пристрій з виробництва воїнів.

Тому, жінці у цей період потрібен захист від надлишкової експлуатації і цей захист їй надала церква. Як популярність православ’я в середовищі селян пояснюється величезною кількістю свят, коли працювати на пана було «гріх», так і традиційна набожність жінок відмінно пояснюється ухиленням від репродуктивного обов’язку. На відміну від своєї англо-саксонської товарки, яка народжувала «на убій», а потім замінювалась іншою дружиною, слов’янка талановито відлинювала від дітонародження ховаючись за рясою попа.

Таким чином, в кожній сім’ї з’явився свій попівський шпигун, проте церква за свій захист почала вимагати від жінки все більшого релігійного ентузіазму. Якщо врахувати, що на певному етапі населення переселилось у міста, й чоловік більше не відчував потребу в десятках синів, цілком логічним стало прагнення жінки до емансипації та секуляризації.

Досягти цього було не важко, особливо якщо врахувати, що до того часу саме розквітла національна держава, яка мала кепську звичку знищувати в періодичних війнах чималу частину своїх чоловіків. Результатом цього чудового процесу стали натовпи вдів, яким з одного боку була потрібна цивільна дієздатність, а з іншого їх так зручного було поставити за верстати, поки їхні чоловіки помирають у окопах.

Так виникла нова сім’я: сім’я вдівська, сім’я малодітна, сім’я міська. В цій сім’ї жінка народжує дитину, віддає її на виховання у державну школу (де дитині вбивають в голову шляхетність смерті за національну державу) після чого виступає агентом військкомату, в обмін на що, користується повним захистом національної держави.

Власне кажучи, це ми наразі і маємо: національну державу, що лежить у подружньому ліжку і своїми щупальцями (дільничі міліціонери, соціальні працівники) активно втручається у справи, які в цьому ліжку відбуваються.

І тут ми нарешті доходимо до міфічного рішення верховного суду США. Що саме зробили американці? Вони, з характерним для цієї нації цинізмом, почали демонтаж традиційної соціалістичної малодітної сім’ї, що заснована на зареєстрованому державою шлюбі. Як в США, так і скоро за їх межами, зникає святенність «штампіку». Абсурдується ідея втручання держави в особисте життя на стороні жінки (адже в новій сім’ї жінки або немає, або обидва учасники жінки). Зникає хоч якась логіка у «захисті від сімейного насилля» (ми дійсно маємо якось втручатись у п’яну бійку пари педерастів?). Ювенальна юстиція та усиновлення відтепер мають зміст тільки у випадку надання дітям цивільної дієздатності з моменту появи другої сигнальної системи.

Зникає зміст у нерівності при розділі майна подружжя.

І нарешті, жінка втрачає інтерес до державного шлюбу. Шлюб як запис у державній базі даних припиняє чимось відрізнятись від створення юридичної особи.

І це прекрасно.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Травневі «свята» – яскравий приклад змови між українською «елітою» і українським же плебсом. Неможливо знайти яскравіший приклад спільної роботи всіх українців у напрямку «жити повіки у лайні», ніж ті два тижні на рік, коли елітарна частина саложерів робить вигляд що дуже вірить у права трудящих, дєди воєвалі та православ’я, а інша біомаса самовіддано никає клубні бараболі на клаптиках землі з пташиними правами.

При чому не має значення, до якої соціальної страти ти відносишся, чиновник ти, підприємець, вчитель, мусор чи стоматолог. Якщо ти не еліта, то прийшов травень і ти хуяриш картоплю на дачі. Не на своїй дачі, так на батьківській. Не бараболю, так батат з топінамбуром. Не лопатою на сонці, так слюнявиш бабки трактористу.

Головне ховати клубні. Заривати їх в піздатий хохляцький чорнозем примовляючи «рекс-пекс-пекс» на Городі Чудес в Україні Дурнів.

Рий гнида. Роби вигляд, що першого ти комуніст, п’ятого християнин, а дев’ятого ветеран. Рий та чекай на своє бараболяне дерево.

Бо насправді ти штрейкбрехер. Ти дезертир. Мародер.

«Картопляна змова» це приклад цілого кодексу негласних домовленостей між бидлоелітою цієї країни та її «бидлобидлом».

«Я закрию очі що раз на рік ви два тижні будете нічого не робити за своїми соціальними ролями та перетворитесь на сраних батраків у своїх дачних кооперативах, а ви у відповідь будете труситись над своїм смердючим мішком бараболі на балконі багатоповерхівки». Мішком у ящику. Картонному. З під холодильнику. З пінопластом. З лампочкою розжарювання на 25 ватт.

У всьому світі сурвівалізм, виживальництво – іграшка багатіїв. Щоб там нам не малювала прогресивна голівудська громадськість, але вирити бункер, набити його запасом хавки на рік, накупити стволів, пороху та гільз для дробовику – штука не по кишені ніщєбродам.

Щоб це робити, треба вірити у право власності на землю, вірити у відсутність реквізицій у мирний час, вірити у легальність своєї двустволки. Для побудови свого схрону, треба вірити що скористаєшся ним тільки під час зобмі-апокаліпсису.

Мішок бараболі, то інше. Мішок доступний всім. Мішок нікого не врятує. Мішок сидить на балконі.

Всі знають правила гри: никати бараболю у землю, потім у мішок, а потім на балкон треба, бо завтра ти цієї бараболі можеш і не купити.

Не роби великі запаси бараболі, бо відберуть. Не саджай багато бараболі, бо зберуть за тебе. Май малий клаптик бараболячої ферми, бо права власності тут не існує.

І не бунтуй. У випадку піздєца розбий скло і грій мішок бараболі. Не бийся з поліцією, бо поки сидітимеш у СІЗО, хтось зпиздить твій мішок бараболі. Ходи на «майські» суботники від начальства, бо інакше тебе не пустять за бараболею.

Корінний перелом психології нації, має починатись з бараболі.

Ти трудящий, перше травня твій день? Так працюй сука. Кожне перше травня всі наймані працівники мають працювати 12 годин на пам’ять про своїх безправних пращурів. Щоб відчувати за що боролись.

Православний гнида? Гробки-хуйкі-пасочки? Ось тобі сука закони православного шаріату в кожній конкретній лісополосі, зі штрафами за шашлик у пост. Атеїстам звичайний робочий день.

Дєдивоєвалі? А ти сука воював? Так і працюй, а вихідний не 9-го, а 8-го як у всьому світі і не у всіх, а тільки у працюючих ветеранів другої світової. Щоб згадували побратимів під салют зі стрілецької зброї на кладовищі.

І ніякої бараболі на дачах. Всім робити свої справи по своїх місцях.

Стоматологу лікувати, підприємцю торгувати-виробляти, роботязі точити гайки, чиновнику трястись за своє місце.

Ніякої бараболі.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Profile

none_smilodon: (Default)
none_smilodon

April 2017

S M T W T F S
      1
23 4567 8
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios