none_smilodon: (cyber-punk)

Ймовірно слід визнати, що говорячи про шлюб як чисто церковний інститут, ми лукавимо. Сім’ї штибу «хлопчик + дівчинка» та «хлопчик + багато дівчаток» були відомі Європі задовго до масового розповсюдження християнства.

Інша справа, що древня людина істота виключно раціональна. Якщо прибрати міські легенди про Ярил, у які древні люди вірили не більше, ніж ми в Інтернет-меми, а також традиційний коспей у вигляді вишиванок та стрибків через багаття, то створення сім’ї у ті часи це достатньо жорсткий кейс, де дуже досвідчені койчі пари племен ведуть силові переговори щодо системи взаємних гарантій (посаг, калим), розподілу готової продукції у вигляді нащадків та поділ майна подружжя у випадку розлучення. У цій історії жінка навіть після шлюбу знаходиться під захистом свого клану, аж поки не народить власний клан нащадків, який у випадку чого захистить її від татуся-бешкетника.

Та в якийсь момент з’явилась проблема: з якоїсь загадкової причини клан у Європі почав зникати, лишившись лише в середовищі скотарів, горців та мандрівних торговців. Я це пов’язую з відмовою від кущового способу вирощування злаків, який (привіт агроному Трофиму Денисовичу Лисенко) дійсно давав кращий результат за рахунок більшої інтенсивності виробництва, що досягалось активним використанням ручної праці з мотикою.

На відміну від мотики, рало (оббитий залізом дерев’яний плуг) не тільки вимагає більшої фізичної сили у використанні, але й за рахунок щільності посадки не потребу регулярної прополки, що хоча й дає менші врожаї, але позбавляє сенсу традиційну жіночу роботу.

Менша інтенсивність при меншій працемісткості виробництва, вимагає більших угідь.

Це в свою чергу вимагає захоплення все нових земель. Таким чином, сім’я це вже не союз чоловіка та жінки з метою досягнення матеріального благополуччя, а союз батька-вождя та 10-20 його синів, що зайняті корчуванням, обробкою, захистом своїх та захопленням чужих земель. Як показано в «Тарасі Бульбі», жінка в середньовічній аристократичній родині це лише пристрій з виробництва воїнів.

Тому, жінці у цей період потрібен захист від надлишкової експлуатації і цей захист їй надала церква. Як популярність православ’я в середовищі селян пояснюється величезною кількістю свят, коли працювати на пана було «гріх», так і традиційна набожність жінок відмінно пояснюється ухиленням від репродуктивного обов’язку. На відміну від своєї англо-саксонської товарки, яка народжувала «на убій», а потім замінювалась іншою дружиною, слов’янка талановито відлинювала від дітонародження ховаючись за рясою попа.

Таким чином, в кожній сім’ї з’явився свій попівський шпигун, проте церква за свій захист почала вимагати від жінки все більшого релігійного ентузіазму. Якщо врахувати, що на певному етапі населення переселилось у міста, й чоловік більше не відчував потребу в десятках синів, цілком логічним стало прагнення жінки до емансипації та секуляризації.

Досягти цього було не важко, особливо якщо врахувати, що до того часу саме розквітла національна держава, яка мала кепську звичку знищувати в періодичних війнах чималу частину своїх чоловіків. Результатом цього чудового процесу стали натовпи вдів, яким з одного боку була потрібна цивільна дієздатність, а з іншого їх так зручного було поставити за верстати, поки їхні чоловіки помирають у окопах.

Так виникла нова сім’я: сім’я вдівська, сім’я малодітна, сім’я міська. В цій сім’ї жінка народжує дитину, віддає її на виховання у державну школу (де дитині вбивають в голову шляхетність смерті за національну державу) після чого виступає агентом військкомату, в обмін на що, користується повним захистом національної держави.

Власне кажучи, це ми наразі і маємо: національну державу, що лежить у подружньому ліжку і своїми щупальцями (дільничі міліціонери, соціальні працівники) активно втручається у справи, які в цьому ліжку відбуваються.

І тут ми нарешті доходимо до міфічного рішення верховного суду США. Що саме зробили американці? Вони, з характерним для цієї нації цинізмом, почали демонтаж традиційної соціалістичної малодітної сім’ї, що заснована на зареєстрованому державою шлюбі. Як в США, так і скоро за їх межами, зникає святенність «штампіку». Абсурдується ідея втручання держави в особисте життя на стороні жінки (адже в новій сім’ї жінки або немає, або обидва учасники жінки). Зникає хоч якась логіка у «захисті від сімейного насилля» (ми дійсно маємо якось втручатись у п’яну бійку пари педерастів?). Ювенальна юстиція та усиновлення відтепер мають зміст тільки у випадку надання дітям цивільної дієздатності з моменту появи другої сигнальної системи.

Зникає зміст у нерівності при розділі майна подружжя.

І нарешті, жінка втрачає інтерес до державного шлюбу. Шлюб як запис у державній базі даних припиняє чимось відрізнятись від створення юридичної особи.

І це прекрасно.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Першим з українців облажався Кравчук. Не вірте в байки про слабкого хитруна Кравчука, Леонід Макарович це безжальний номенклатурний хижак. Коли Росія мутила воду на Кавказі, саме Кравчук подзвонив Єльцину і попередив, що якщо він не прибере руки від Грузії, Україна десантує в Сухумі дивізію та визнає незалежність Ічкерії.

І тим не менш, Кравчук увійде в історію як лошара.

Колись мені розповідали як його розвели. Розповідав спеціаліст з конверсії, з реготом під пивце. Леонід Макарович Кравчук, як і вся номенклатурна еліта УРСР, мав третій у світі ядерний арсенал, одну з найбільших армій в Європі та найсучаснішу економіку зі всіх можливих східніше Берліну. Тим не менш, він жив на кримській дачці з бабкою-покоївкою та їздив на скрипучій чайці, чиї пружини з заднього сидіння при потраплянні колеса в яму боляче вгризались в сраку. Захід дав цим йолопам кредити, навчив їх красти та показав як вкрадене можна витратити.

Третій в світі ядерний арсенал був обміняний на «трьохсотий» Мерседес та убогу хатинку хоббіта в кантоні Цуг.

Мерс швидко зламався. Будинок в кантоні Цуг теж виявився з сюрпризом. За законодавсвтом Швейцарії володіти нерухомістю в Швейцарії можуть тільки громадяни Швейцарії. За три роки будиночок запропонували продати власноруч, або примусово пустити з молотка.

Так закінчився перший похід за Сян першого українського президента.

Леоніда Макаровича посунув прем’єр Леонід Данилович. У Леоніда Даниловича завівся Павло Іванович.

Павло Іванович Лазеренко – особа демонічна. Неймовірної енергії, розуму і волі кримінальний авторитет, що став прем’єр-міністром України.

Справжній український Дон Корлеоне.

Українського дона Корлеоне на Заході виїбали як школярку.

Павло Іванович був знайомий з досвідом Леоніда Макаровича, тому не поніс гроші хитрим і зрадливим європейцям. Павло Іванович вирішив вкрасти достатнього велику суму, загнати її на рахунку в США і купити собі великий маєток на березі якогось з американський океанів.

Павло Іванович облажався.

Як виявилось, сполучені штати гарантують маленьке буржуазне щастя тільки маленькому буржуазному мігранту. Маленький будинок. Маленький капітал. Маленька хонда. Такі самі маленькі друзі і розваги.

Ніхто не потерпить велику хижу рибину за парканом, особливо якщо терпіти її має ще більша і ще більш хижа рибина.

Це не твої мисливські угіддя.

Ти не зможеш все життя жити на цю здобич.

А тут наші карасі.

Павла Івановича Лазаренко американська еліта взірцево-педагогічно зґвалтувала.

Гроші відібрали. Маєток заарештували. Самого Лазаренко катували та звели до стану переляканої тварини.

Що зробили з дочками вам краще і не знати.

Другий гетьман України не втонув у Сяні як Чапаєв в Уралі, але й румунський кордон із золотим телям у кишені не перейшов.

Ріо де Жанейро і білі парусинові штані не дались.

Третій хто пішов на Захід був Кучма. Кучма відправив на захід зятя. Зять почав витрачати на заході гроші.

Картини. Фонди. Громадські ініціативи. Благодійність.

Зятя Леоніда Даниловича – Пінчука Віктора Михайловича ще не посадили.

Але данина за це платиться величезна.

Четвертим за кермо України став Віктор Андрійович Ющенко. Віктор Андрійович Ющенко вчився на заході, Ющенко підготував захід, у Ющенко навіть дружина і та була Заходом.

Всю каденцію Ющенко діяв так, щоб не на хвильку не забувати як це виглядає на заході. Якщо реформа – то нерішуча. Якщо узурпація, то сором’язлива. Якщо завівся свій Лазаренко, то нехай її хтось наступний посадить.

Навіть хабарі Віктору Андрійовичу давали в благодійний фонд, який накупив у потрібним на Заході людей високотехнологічного медичного обладнання і віддав їх ОХМАДІТу.

Підійшов Віктор Андрійович до Сяну, вдихнув вологе повітря зачаклованої річки і вирішив не пливти.

Повернувся в Безрадичі.

П’ятою до Сяну прийшла Тимошенко. Тимошенко вирішила одразу йти до західної еліти та зачарувати її. Діаманти, бенкети, сумісні фотографії в дорогому глянці, дорогі подарунки.

Лобістські компанії. Вечірні сукні. Яскраві промови. Подарунки.

Знову діаманти. Смарагди. Перли. Підбори. Вечірки на орендованих віллах. Подарунки.

Жодної нерухомості. Жодної своєї великої компанії. Подарунки.

Рахунки. Офшори. Острівні Банки. Подарунки.

Юлія Володимирівна зачарувала захід. Та коли Віктор Федорович Янукович зробив з нею те саме, що Захід зробив з Павлом Івановичем Лазаренко, виявилось, що зачарований екзотичною принцесою-крадійкою захід ніяк їй не допоможе.

Шостим гетьманом України стала людина добра. Акордеоніст. Водій. Суперлазаренко. Віктор Федорович Янукович.

Якщо Лазаренко возив людей у багажниках, Янукович возив у багажниках тих, хто возив людей у багажниках.

Янукович одразу зрозумів правила гри і з першого дня у булави будував свої Безрадичі – Межигір’я. У його межигір’ї було все, і Україна, і Росія, і Європа і обидві Америки.

Його межигір’я було в Україні, оточене Україною та під охороною України.

Його межигір’я було такою твердинею, що він насмілився дати принизливого ляпаса Заходу.

Межигір’я пало. Межигір’я у Віктора Федоровича Януковича забрали разом з Україною.

До Сяну підійшов Порошенко.

Порошенко на цьому пості людина унікальна. Він перший хто прийшов до влади вже заможний.

Він перший хто в Україні побудував нефінансовий бізнес «з нуля».

Він перший українській підприємець топ-рівня хто є підприємцем другого покоління.

Він перший хто свідомо їздив на старенькому мерсі.

Перший вирвав собі зуби і зробив голлівудську посмішку.

Перший зробив пізніх еко-дітей.

Навіть довбаний Порш-Каєн, на решту від яких зараз дають Лексуси і той був перший завезений в Україну Петром Олексійовичем Порошенко.

А ще він перший прийшов до влади з чіткою ціллю.

Його ціль не гроші. У нього є гроші.

Його ціль не безпека. Бізнес Порошенко не передбачав його легке віджимання за брудні кошти.

Його ціль навіть не понад-ідея, яка була у Віктора Андрійовича Ющенко і яку він далі будує у Безрадичах.

Ціль Петра Олексийовича Порошенко – Вічність.

Точніше шматочок Вічності.

Точніше місце у локальному, сучасному, західному шматочку політичної Вічності.

Порошенко хоче отримати для своєї сім’ї місце в західному політичному істеблішменті.

Фактично, Порошенко це новий Ієремія Вишневецький, а Захарченко і Болотови – нова запоріжська чернь, ДНР/ЛНР натхненні половецькими ханами татарські орди.

А ми всі з вами – уніати.

Петро Олексійович Порошенко вважає себе чи то воєводою Київським, чи то наказним гетьманом. Його завдання – підкорити українську стихію. Його нагорода – місце в європейській еліті.

Тому корпорація «Рошен» продається через Ротшильдів.

Тому він не звертає уваги на на народ, ні на тубільну еліту.

Тому у нього можуть лише два образи майбутнього:

1. Віддати Україну єврею-орендарю.
2. Побудувати на її місці Південну Корею.

Який саме шлях він обере ми остаточно дізнаємось не скоро.

Не буває «нових Кеннеді» без династичних шлюбів.

Перший син Порошенко вже зайнятий. Другий син і дочки стануть повнолітніми у 2018 році.

Шлюб з американцями – буде вам новий Ізраїль, шлюб з якимись завалящими баронами з Австрії – будемо платити за вхід до церкви.

Що вирішить причаклований Сян?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Якщо чесно, то це пост я намагаюсь написати давно, але у мене постійно нічого не виходить. Ось є такі теми, про які знаєш значно більше середньої людини, але скласти слова разом у щось концептуальне…

Візьмемо для прикладу роботу з натовпом. Коли я був у підлітковому віці, один мій знайомий робив щось по-типу веб-сайтів для однієї емведешної структури. Цей знайомий попросив мене протестувати (в т.ч. на безпеку) свою роботу і дав гостьовий доступ на ресурс. Я трохи полазив по ньому і нарвався на закриту теку. Тоді я помітив, що на сайті одна з операцій дуже схожа на відкриття файлу і (це якщо коротко) подав туди в якості аргументу шлях у цю директорію. Там мені відкрились внутрішній документи з грифом ДСК (найнижчий рівень відомчих секретів). Для спроби я відкрив три документи, один з яких виявися методичними рекомендаціями з контролю натовпу на демонстраціях.

Нічого нового для мене (я вже тоді читав Лебона), але характерний момент: за цим документом в натовпі не може бути людей з мегафонами. Їх висмикують в першу чергу. Якщо в натовпі ходить людина з мегафоном, значить її або охороняють свої (а це можливо тільки якщо вона з праворадикальної організації, яка сама працює з «Беркутом» як з натовпом і атомізує його), або її туди поставили ходити з мегафоном і закликати не піддаватись на провокації.

Або інший приклад: ДАІ. Ніяких секретів там немає, всі акти якими вони керуються є в мережі. Але у цих актів є характерна особливість: вони направлені на вирішення будь-яких задач, окрім підтримки безпеки руху.

Поясню. Років п’ять назад я влип в суперечку з білоруським істориком. Історик був рідкісним гівном і свідомо махлював з номерами дивізій і батальйонів. Доводячи це, мені довелось закопатись в історію одного німецького загону, що був сформований з українських націоналістів. Українських націоналістів відправили в Білорусь, для охорони доріг певного регіону. Так ось, задачі та методи роботи цього батальйону, цілком і повністю відповідали з таким же в ДАІ МВС. Збіги в наказах йшли ледь не текстуальні.

І ось тут ми підходимо до суті. У всьому світі є дорожня поліція. Більш вірно цей орган буде звати «автотрасова поліція». Вони їздять на дуже швидких авто і дуже зацікавлені в якості доріг. Їхня задача – переслідування. Вони підтримують порядок на автошляхах. Вони майже не заїжджають в міста (там є своя поліція), хоча часто переслідують тих, хто втік з міста.

Українське ДАІ нічим на них не схоже.

Перше, воно чергує статичними патрулями-постами. Так, патрулі прив’язані до автомобілів, але автомобіль це лише засіб доставки патруля на місце посту.

Друге, воно здійснює контроль за рухом вантажів. Це значить, що вони зупиняють вантажний транспорт і перевіряють його на предмет відповідних документів.

Третє, вони працюють групами. Це значить, що це не самостійні мобільні патрулі, які отримують сигнал про порушення та починають переслідування, а система пасток та блок-постів.

Є певний вид груп, що використовують такі методи. Це загони, що здійснюють контроль над зоною, де діє партизанська диверсійна група. Як той самий загін українських націоналістів що відпрацьовував у спірному Україно-Білоруському Поліссі шляхи постачання білоруських партизан та радянських диверсантів.

Настає час задати головне питання: чим є МВС України? МВС України це нащадок МВС УРСР. МВС УРСР це результат розділення МГБ (Міністерства Державної Безпеки) на МВС та КДБ після невдалого заколоту Лаврентія Берія. МДБ це нащадок НКВС УРСР. НКВС УРСР це внутрішня, окупаційна армія, що здійснювала контроль над бунтівною Україною.

Україна колись породила унікальний феномен – Українську Повстанську Армію. УПА це армія без держави. МВС України також є унікальним феноменом. МВС України це окупаційна армія без окупанта.

Україна колись була повстала. Для придушення повстання в Україну введені були війська. Ці війська зайняли були ключові точки, поставили були патрулі і почали були душити повстанські шляхи постачання. Ці війська встановили були контроль над виробництвом і почали були придушувати підпільну повстанську економіку [link]. Ці війська рекрутували були тубільців та вербували були сексотів. В якийсь момент вся окупаційна армія почала складатись в більшості з тубільців, а сам окупант зник з мапи світу [link].

Але окупаційну армію це не спинило. Окупаційна армія далі продовжувала здійснювати окупацію ввіреної їй території.

МВС України це армія-зомбі. Давно мертва структура, що тримається на вуду-магії відомчих наказів. Загублений десь у глушині забутий гарнізон, що десятиліттями не отримує настанов з центру, тому зав’яз у грабунку і мародерстві.

МВС України неможливо реформувати. Його неможливо очистити шляхом люстрацій чи винайняти нових чесних людей. Це настільки ж неможливо, як побудова Української Самостійної Соборної Держави на базі Райхскомісаріату Україна. Єдина дія яку можна зробити з МВС України – це роззброїти ментів та розпустити рядовий склад по домівках. Мовчки і жорстко. З концентруванням на стадіонах, обліком полонених, заручниками та завдатком.

Ось власне і весь секрет.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)

Ясновельможний граф де Леоно, член ордену Удару (магістр князь – Броварський Кліч де Ко) [*] розгромив язичницьке капище й розігнав ватагу відьм та чаклунів. Про це на сторінках Правдивої хроніки баронеси де Притула повідомляє барон Олександер Ароне [link]. «Сьогодні вночі, шевалье Леоно розгромив шабаш нечестивих».

«За словами Едуарда, він зі своїм конем Лексусом слідував на могилу його пращурів біля вілли Ле Мазепі й вирішив зупинитись на ніч в трактирі. Пейзани, що були поряд, поскаржились своєму суверену на капище».

Взявши з собою Битку Влади (вироблена найкращими майстрами Північної Бейсболіндії) та озброївши посполитих смолоскипами, граф Леоно наблизився на своєму сміливому Лексусі до нечестивих та змусив дітей Сатани до втечі. Ані граф, ані його кінь не постраждали.


Граф Леоно навертає безбожний апарат у Віру Христову.

ЩЕ:
[*] Як виявилося далі, хронікер дозволив собі деяку неточність, зарахувавши Графа Леоно до Ордену Удару, насправді високославний лицар є братом Ордену Свободи курфюрста Галицького архієпископа Тягні Бока.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
none_smilodon: (Default)


«Панщина – привід для творчості!» – Каже член жюрі Євген Жопік.

Малюнки, літературні та декоративно-прикладні твори мистецтва об’єднала панщина. Черговий – третій конкурс «Панщина очима дітей» зібрав під одним дахом переможців. Визначити зі ста п’ятдесяти робіт вісімнадцятьох найкращих авторів не так вже й легко, каже член журі, адже обирали переможців за кількома критеріями.
Євген Жопик, член журі конкурсу дитячої творчості «Панщина очима дітей 2013»: «Перш за все – це формат, повинен бути безумовно вказаний. Новизна думки. Обов’язково авторське виконання, тому що це, я вважаю, найважливіший критерій, оскільки інколи батьки, друзі, дяді, тьоті хочуть допомогти і хочуть, щоб їхня робота була кращою».


«Панщину відгати – відпочинок зароби». Маленькі холопи вчать дорослих посполитих сумлінно ставитись до своїх обов’язків.

Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Панщина очима дітей» — проводиться щорічно Міністерством Панщини і Оброків України. Переможцям, щоб отримати подяки та подарунки, доводиться пофантазувати і виразити своє бачення хлопських обов’язків перед суспільством. За словами учасників конкурсу – креативні ідеї приходять неочікувано і втілення їх в життя мають різну мету, але працювати над ними – завжди цікаво та повчально.


«Радіє матуся – радію і я – що в пана – на ліжко права». Маленька Зоя з Донецька (12 років) вже розуміє важливість Правда Першої Шлюбної Ночі (ППШН).

Всеукраїнський конкурс „Панщина очима дітей” проходить серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Основними завданнями конкурсу є сприяння реалізації дітьми творчих здібностей у прозі, поезії та у образотворчому і прикладному мистецтві, а також розвиток творчого підходу до формування свідомого ставлення до відпрацювання податей у молоді шкільного віку.


«Дружно в панщину ізранку – заживемо у достатку». Панщина – не тільки соціальний, але і суспільний обов’язок кожного хлопа перед громадою!

Вперше наглядачі запропонували дітям відобразити своє розуміння оброкової системи за допомогою пензликів і фарб у 2011 році. На адресу Голови Відділу Виконання Права Першої Шлюбної Ночі (ППШН) Ніколи Азірова надійшов лист від вихованця школи – інтернату із Сумської області. Хлопчик також надіслав свої малюнки про пана і першу шлюбну ніч. Тоді і виникла ідея провести конкурс – виставку дитячого малюнка з феодальної тематики „Панщина очима дітей».


«Нагайкою сікання – веде до процвітання». Маленька Маричка очікує на реалізацію свого ППШН із передчуттям.

У 2012 році Міністерство Панщини і Оброків України провело другу конкурс-виставку дитячого малюнка з повинностної тематики, в якій взяло участь більш ніж 2 500 художніх робіт дітей з усієї України. Виставка, яка експонувалася у Конгрес холі МПО України, а також у Національному палаці «Україна» під час святкування Дня Нагайки, отримала високу оцінку фахівців Академії мистецтв України і позитивний відгук громадськості.


«Живи по совісті – веди книгу оброків». Панщина, оброк та ППШН – основа феодальної системи України.

Варто зазначити, що конкурсу з тематики панщини передує кропітка роз’яснювальна робота наглядачів. Фахівці підрозділів масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян, інших підрозділів державних феодальних інспекцій регіонів проводять лекції, зустрічі з учнями та педагогами щодо тематики конкурсу, організовують у навчальних закладах тижні нагайкознавства та з питань обов’язкових робіт, проводять вікторини, вистави, КВК, «брейн-ринги», інші заходи у формі ділових ігор, конкурсів, змагань, анкетування та дні відкритих дверей у державних оброкових інспекціях. Таким чином діти знайомляться з основами оброкової системи України, основними положеннями законодавства про панщину та право першої шлюбної ночі. Також ця робота сприяє формуванню сумлінного ставлення майбутніх холопів до свого обов’язку працювати на панському полі, тобто до високої феодальної культури.


«Панщина – плата за цивілізацію». Навіть маленька чернь все ж розуміє це!

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Profile

none_smilodon: (Default)
none_smilodon

April 2017

S M T W T F S
      1
23 4567 8
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 08:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios